Йду у президенти, щоб скасувати інститут президентства

Олександра Мороза цілком заслужено можна вважали ветераном українського політикуму. Він був головою Верховної Ради у 1994-1998, 2006-2007 роках. Балотувався в президенти України у 1994, 1999, 2004, 2010 роках. Найкращим результатом на президентських виборах для Мороза було 3 місце у 1994 і 1999 роках. А нещодавно колишній голова Верховної Ради, екс-очільник «Соціалістичної партії України», голова партії «Соціалістична партія Олександра Мороза», Олександр Мороз заявив, що хоче ще раз балотуватися в президенти України на виборах у 2019 році.
І поки інші кандидати поливають одне одного брудом, Олександр Олександрович зустрічається зі своїми виборцями. Днями така зустріч у форматі дружньої бесіди на наболілі теми відбулася і у Вінниці. У конференц-зал готелю “Франція” зійшлися давні прихильники політика, ті, хто завжди його підтримував. Серед них і колишні народні депутати-соціалісти вінничани Іван Бондарчук та Микола Мельник.

А представляв кандидата у президенти колишній міністр внутрішніх справ України Василь Цушко. Розказав, як довго довелося умовляти Олександра Мороза очолити нову партію і знову йти у президенти, бо потрібно країну витягувати з кризи. На це у кандидата є проста програма.

  • Фабрики — робітникам, а земля — селянам. Гасло, котре не втратило своєї актуальності і досі, тепер в основі програми кандидата у президенти — розповів Василь Цушко — Ми маємо націоналізувати енергетику та надра, організувати безкоштовну медицину при високій оплаті праці лікарям. Повернутися до безкоштовної освіти, створити такі умови, щоб заробітчани не їздили по світу, а заробляли б тут, на рідній землі. А ще — повернути в Україну мир. Щоб все це здійснити, потрібно змінити систему влади.
  • Основна моя відмінність від усіх інших 43 кандидатів полягає в тому, що за булавою я не ганяюся, — пояснює Олександр Мороз вінничанам — Іду в президенти не для того, щоб продовжувати те, що зараз робиться, а  щоб скасувати інститут президентства в Україні з нинішніми повноваженнями. На це мені вистачить півтора-два роки. Людина має бути відповідальною за те, як вона і живе країна. Це називається “Європейська модель управління”. Нині Інститутом Президента влада в Україні узурпована. Створена ним адміністративна вертикаль є фактично виконавчою владою, але не підпорядкованою Кабінету Міністрів. Держадміністрації не займаються економікою, не відповідають за її стан. Вони – головні суб’єкти адмінресурсу, дикунського витвору, що підмінює роботу рад, нищить виборчі права громадян. Тут середовище розвитку корупції, злодійства, безкарності. Народ не впливає на формування адміністрацій, не контролює їх роботу. Отже, він – не джерело влади (як записано в Конституції). Україна управляється з-за кордону. Інструмент управління – інститут Президента. Наслідки катастрофічні. Систему влади треба змінити, від інституту президента відмовитись, зробити самоврядування головною ланкою влади. Можливість для того – вибори.
  • Призначених і безвідповідальних більше не буде. Ось таку реформу треба зробити. А ще — боротися з корупцією, бо для нас найбільше зло навіть не війна, а масштабні розкрадання, через котрі кожен з нас вже винен МВФ по 3 тисячі доларів. Реальні кроки для цього прописані у моїй програмі. За 3-4 роки ринок України стане найбільш привабливим для капіталовкладень і найбільш масштабним у Європі. Одна з гарантій того – в державі ніхто не крастиме, чиновницький рекет буде ліквідовано. Після обрання проведемо референдум за зміни у Конституції. Змінювати треба буквально все: і податкову структуру, і правоохоронну.

Ми перші у світі за обсягами корупції і на останньому за розмірами зарплат. У нас найдорожча медицина і найбільш розвинена секс-індустрія… Хіба ж це гідність? Хіба в нас була революція гідності? Це була трагедія! Небесна сотня — це люди, котрих підставили. Ніхто чомусь не каже про 30 загиблих правоохоронців. І всі забули про тих, хто згорів у будинку профспілок в Одесі.

Україна має бути позаблоковою, і крапка. І підтримувати нейтралітет та Мінські домовленості.  Продовження позаблокового статусу позитивно вплине на досягнення миру.

Україна стала полігоном  у геополітичному протистоянні. «Полігоном» ніхто, крім нас самих, не займатиметься. Війна потрібна сторонам цього протистояння, але не Україні. Так от, в Мінських угодах є напрямок, потрібний для встановлення миру, початку консолідації суспільства, об’єднання територій країни. Це – статус регіонів. Але зробимо «особливий» статус однаковим для всіх областей України. Нова система влади разом з проголошенням нейтрального статусу України на основі референдуму створює нову базу переговорів на Сході і Заході. Мир буде встановлений без жодних поступок щодо суверенності України, без крові і нових жертв.

 І ще одне. Членом НАТО не може бути країна з внутрішніми конфліктами. Політична частина договору має виконуватися Україною і там все зрозуміло. Але економічну частину писали у Брюсселі. Такі, як ми є сьогодні, там і потрібні.

Основний наповнювач державного бюджету — економіка. А вона стагнує! Люди виїжджають, вимирають  і тільки площі кладовищ невпинно зростають .  Треба дати людям змогу відчути себе справжніми громадянами України. Допоможіть собі, давайте разом змінимо цю ситуацію.

Того дня у Вінниці говорили не лише про політику і про майбутнє України. Адже Олександр Мороз — людина творча та інтелектуальна. Він — автор 30 книг, в т.ч. поетичних збірок «…На відстані», «Жива стерня», «Обличчям до вогню», «Белый снег на каменной террасе», «Долею оплачені слова». Свого часу саме Олександр Мороз входив до найвпливовіших людей України.

Ігор Коваленко.