ЦІНА ЇХ ОБІЦЯНОК

РОЗДУМИ НАПЕРЕДОДНІ ОПАЛЮВАЛЬНОГО СЕЗОНУ
Коли заходить мова про яку-небудь можливість у черговий раз пограбувати населення, влада України демонструє просто фантастичний вибух творчості, небачений політ фантазії, не гребуючи при цьому наймерзотнішою брехнею. Особливо яскраво це проявляється у багаторічному газовому грабунку народу України.

ЦЕ НЕ ОБГОВОРЮЄТЬСЯ

На зорі незалежності України нам навіть в страхітливому сні не могло приснитися, що через чверть століття саме «газове питання» стане критично важливим для існування всієї нашої економіки та виживанні більшості сімейних домогосподарств.
Нам сьогодні намагаються втовкмачити, що висока ціна на газ — це ціна нашої незалежності. Це говорить лише про те, що влада вже дійшла до останнього рівня цинізму, коли вирішила конвертувати національний суверенітет в готівку — і виставити народу цінник за усі роки незалежності.
Так або інакше, але чергове драконівське підвищення цін на газ — отже, на всі комунальні послуги, що «автоматом» спричинить подорожчання абсолютно всіх товарів та послуг — це вже питання вирішене. Орієнтовно в грудні цього року українські споживачі отримають нові квитанції за комунальні послуги, які «ощасливлять» їх свіжими, зростаючими на очах цифрами.
Нагадаємо, що в ході вересневих переговорів з МВФ, уряду начебто вдалося домовитися про підвищення тарифів на газ для населення «всього» на 23,5% (як варіант — 25%), що складе приблизно 8600 грн за тисячу кубів. Не варто також забувати, що таке, більш ніж відчутне підвищення, спричинить подорожчання всіх супутніх комунальних послуг (гарячої води, опалювання і т. п.) на 10-20%.
Більше того, встановлений спільно з МВФ план передбачає подальше поетапне підвищення ціни газу до рівня відпускної вартості для промисловості (близько 11 000 грн за тисячу кубів), а в перспективі — до рівня імпортного паритету (сьогодні це близько 13 700 грн).
«Швидше за все, ми побачимо два етапи підвищення. У листопаді станеться підвищення десь до 8,5-9 тисяч гривень. На весну 2019 року припаде другий етап підвищення — до ринкового рівня 13-14 тисяч гривень», — пояснив ситуацію експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.
Нам говорять, що підвищення внутрішньої ціни на газ до рівня «імпортного паритету» (яка включає вартість палива на «німецькому хабі», плюс ціну доставки, податки і прибуток продавця), — дозволить прийти на український ринок іноземним компаніям, які займаються постачаннями газу. МВФ вважає, що така конкуренція нібито сприятиме зниженню ціни на внутрішньому ринку.
А боязкі зауваження про те, що тарифи для зубожілого населення слід хоч якось приводити у відповідність з реальною купівельною спроможністю людей, серед експертів МВФ і їх прихильників усередині нашої країни навіть не обговорюються — це вважається поганим тоном.

«ОСТАННІЙ РАЗ» ГРОЙСМАНА

Ритуальним «козлем відпущення» для критики обуреного народу був призначений прем’єр Гройсман. І це не випадково. Він, звичайно, не одноосібно ініціював «газовий геноцид», та зате активніше за інших розпинався в ЗМІ про благі наміри керівництва, і бив себе в груди, завіряючи українців в тому, що нового подорожчання газу не станеться. В результаті і газ дорожчає, і кредитного траншу від МВФ немає.
Вийшло, як в старому анекдоті про мужика, який зрадив партизан : в результаті і корову німці не дали, і «перед хлопцями незручно вийшло». Тільки ось Гройсман і далі продовжує збирати надої на хлібній посаді, тоді як українські «хлопці та дівчата» втрачають останні гроші разом із залишками революційної «гідності».
«Так вийшло, що на мою долю випадає те, що повинні були зробити давно. Але зараз повинен приймати це рішення я. І переді мною стоїть вибір — або піти від відповідальності та йти шляхом популізму, який для нашої країни сумно відомий, або приймати рішення, яке в принципі зробить Україну сильніше», — пафосно заявив Гройсман на форумі «YES».
Чесність, звичайно, прикрашає людину. Проте варто згадати, які аргументи та обіцянки роздавали він і його колеги останніми роками.
«Ми розглянемо важливе рішення для нас і для держави — питання встановлення єдиної ціни на газ. Переконаний в тому, що ми в цьому питанні сьогодні поставимо крапку, і це буде остання зміна ціни на газ в житті нашої держави».
Це заявив Володимир Гройсман в 2016 році — коли прийняв «сміливе і непопулярне» рішення про підвищення вартості газу до 6879 грн за тисячу кубометрів (з ПДВ).
До речі, вже в квітні 2017 ціну підняли до 6957,9 грн за тисячу кубів. Що ж до промисловості, то з 1 вересня вона платить від 10 208 до 11 115 грн за тисячу кубів.
Гройсман також говорив про плани освоєння 44 нових ділянок по видобутку газу загальним обсягом запасів 150 млрд. кубів. У міру їх введення в експлуатацію, прем’єр обіцяв українцям не лише створення тисяч нових робочих місць, але і значне зниження ціни для внутрішніх споживачів. Плани були грандіозні — йшлося не лише про повну відмову від імпорту газу, але і про включення України в когорту світових експортерів блакитного палива.
Характерно, що наші «батьки нації» досі продовжують розказувати байку про те, що тарифи на газ можна буде знизити після того, як країна зможе повністю забезпечувати потреби за допомогою власного видобування. Багато хто ще вірить, тому що це виглядає логічно — але тільки за умови хоча б якихось зачатків порядності влади. Проте це — не про наших правителів.

РОБОТА НАД ПОМИЛКАМИ

Газова епопея взагалі є ідеальним прикладом патологічного казнокрадства українських чиновників, але це вже окрема тема, яка (ми сподіваємося) колись потягне на сотні томів кримінальних справ.
Відмовившись від соціальної функції держави, чинний режим сам кровно зацікавлений в «лібералізації» газового ринку — розуміючи, що всі пов’язані з цим процесом витрати спокійно ляжуть на плечі рядових споживачів. І той «феномен», що імпортний (читай — російський) газ для України вже обходиться дорожче, ніж для Німеччини, їх абсолютно не бентежить. А газ українського виробництва вони готові перепродувати своїм же громадянам з ще більшою націнкою.
Після першої хвилі радикального зростання цін на газ для населення, новою злодійською годівницею в Україні стала програма субсидій населенню, на яку були виділені нечувані за мірками українського бюджету багатомільярдні суми.
При цьому дуже показовим виглядає той факт, що прийдешнє підвищення цін на газ супроводжується різким скороченням об’єму субсидій населенню. Як ми вже повідомляли, в проекті держбюджету на 2019 рік на ці цілі передбачені 51 млрд гривень — замість більш ніж 70 млрд минулого року. Цей парадокс Гройсман пояснює тим, що система розподілу субсидій нібито стане справедливішою. Насправді українська казна вже просто не справляється з апетитами «злодіїв в законі», а тут ще і МВФ тисне вимогами урізувати соціальні статті бюджету.
Ясна річ, що в цій ситуації борги українців по комуналці продовжать неухильно зростати. Нагадаємо, вже зараз (за станом на кінець серпня) борги українців за газопостачання складали 16,7 млрд грн. (на 1 січня було 12,1 млрд грн), при цьому борги за опалювання і гаряче водопостачання складають 10,4 млрд гривень.
А доки українці шукають будь-які способи виживання, «лідери газового бізнесу» відчайдушно б’ються за шматки усихаючого бюджетного пирога. Так, НАК «Нафтогаз» звинувачує в махінаціях із субсидіями ПСО — постачальників (постачальників із спеціальними зобов’язаннями), скаржиться на постійне зростання їх заборгованості перед «Нафтогазом». Ті, природно, огризаються — і звинувачують у свою чергу НАК в ручних маніпуляціях з освоєнням призначених на субсидії бюджетних коштів.
При цьому НАК «Нафтогаз України» є основним і єдиним вигодоотримувачем в системи субсидій. У тому числі за рахунок цих коштів був сформований фінансовий результат за минулий рік, який забезпечив можливість виплати багатомільйонних премій керівництву «Нафтогазу».
Мотивацію економити газ злиденне українське населення і так вже має більш ніж високу. Багато з тих, хто має індивідуальне опалювання, вже повним ходом відмовляються від «благ цивілізації», переходячи на архаїчні способи опалювання: дровами, гноєм та іншими підручними засобами. У хід йде все — від соломи до лісових шишок. Офіційна пропаганда і підгодовані «порохоботи» підносять це, як ознаки особливої сили українського духу, готового жити в кам’яному віці заради звільнення від «багатовікового російського ярма».
У будь-якому разі нам нема на кого скаржитися, отримуючи непідйомні рахунки за комунальні послуги. Вибирали цю владу ми — нам ці помилки і виправляти.
Олександр Михайлов