АРМІЯ В НЕБЕЗПЕЦІ

Звичайно, усі ми хочемо мати сильну і боєздатну армію, яка могла б надійно забезпечувати нашу безпеку, а у разі потреби — дати відсіч будь-якому агресорові. І якщо вірити нашому президентові Петру Порошенку, така армія (чи то найсильніша, чи то одна з найефективніших в Європі) у нас вже є. Але чи так це насправді?

КРАЩЕ ГІРКА ПРАВДА, НІЖ СОЛОДКА БРЕХНЯ

Днями відомий український волонтер і активіст Юрій Касьянов розповів, чим небезпечні ілюзії про нібито хороший стан справ у Збройних Силах України (ЗСУ). На його думку, різноманітні паради, помпезні церемонії передачі техніки, міфічні військові перемоги — насправді лише шкодять обороноздатності країни.
«Тому що заспокоює, заколисує, створюють ілюзію «найсильнішої армії Європи», яка сама десь там на далекому Донбасі якось там ворогів перемагає. Як? Про це нехай думають великі наші керманичі, полководці, і нехай воюють найняті Міністерством оборони солдати — нас самих це ніяк не торкається, окрім чергових “лайків” на Фейсбуці під бравурними постами штатних пропагандосов», — написав активіст у своїй статті для видання «Главред».
Касьянов розкритикував державних пропагандистів, які, за його словами, здатні з будь-якого інформаційного приводу зліпити чергову велику перемогу.
«Чого вартий один тільки героїчний перехід двох старих іржавих галош з Одеси у Бердянськ. Героїчний сам по собі — тому що на цих іржавих банках далі за буйки запливати страшно. Героїчний удвічі, тому що тепер, на додаток до двох броньованих катерів, українська військово-морська присутність в Азовському морі відразу зросте багаторазово, а у Бердянську з’явиться цілісна «військово-морська база!», — написав волонтер.
Він додав, що насправді в Україні досі не створено майже нічого свого: ні своїх серійних танків, ні гармат, ні свого кулемета, ні автомата, ні свого виробництва боєприпасів, не кажучи вже про свої літаки, вертольоти, кораблі та підводні човни. Все, що є — або старе, радянське, підлатане і пофарбоване, або те, що збереглося у виробництві з радянських часів, і поставлялося в роки незалежності на експорт.
«На п’ятому році війни у нас катастрофічна нестача особового складу в діючій армії, бутафорська система підготовки резерву, повністю відсутня система військового всеобучу населення. На п’ятому році війни у воюючій країні державною пропагандою культивується психологія зневіри у свої сили, помножена на міфічні військові «перемоги», і поділена на злочинну безвідповідальність правлячої «еліти», — додав активіст.
Політику військового будівництва розкритикував і лідер ультраправої партії «Національний корпус» Андрій Білецький. Не маючи ніяких симпатій до цього персонажа, доводиться визнати: багато що з його зауважень заслуговує на увагу.
«Ніякої стратегії розвитку армії не існує. Поясню чому… Сьогодні нам потрібно розвивати протиповітряну і протиракетну оборону, ВПС і сухопутні війська. Замість цього Україна розвиває флот, який в найближчі 5-7 років не зможе протистояти РФ взагалі. Так наші скромні ресурси розтягують на те, що користі не принесе в принципі. Ось вам і свідчення того, що ніякої стратегії ведення війни при цій владі немає», — замітив Білецький в інтерв’ю виданню «Вголос».
Білецький не розуміє, для чого в Україні удвічі збільшили кількість аеромобільних бригад, коли немає транспортної авіації, щоб перекинути хоча б одну таку бригаду. На його думку, країні не потрібні в такій кількості десантні війська, тому що їх у результаті все одно використовують як піхоту.
Він також стурбований тим, що українська армія втратила 90% тих, хто воював на Донбасі в 2014-2015 роках. Ці люди просто звільнилися через відсутність перспектив вирішити їх проблеми з відсутністю житла. Катастрофічна ситуація склалася і з озброєнням.
«Влада говорить, що у нас стовідсоткова наповненість бронетехнікою. Так, техніку в армію дійсно доставили. Але знос стволів на значній частині танків підходить до 90% і їх ніде в Україні не відновлюють. Знос артилерійських стволів фантастичний, радіостанцій і систем нічного бачення немає, мотори або згорілі, або мають повністю зношений ресурс», — зазначає Билецкий.

ГРОШІ ВИРІШУЮТЬ ВСЕ?

Справедливості заради варто визнати, дещо для порятунку армії все ж робиться. Як стало відомо, в новому проекті бюджету України на 2019 рік закладено збільшення матеріального забезпечення українських військовослужбовців на 24,1 млрд грн — до 108,3 млрд грн
Ця новина також супроводжувалася заявою Петра Порошенка про те, що з 2019 року зарплата військовослужбовців збільшиться як мінімум на 30%.
«Озвучена мною і підтримана РНБО ініціатива про збільшення виплат солдатам відображена у Бюджеті- 2019, презентованому Кабміном. З наступного року зарплата військових збільшиться мінімум на 30%», — заявив президент.
Як відомо, на даний момент грошове забезпечення українських військовослужбовців першого року служби складає 7,5 тис. грн, тоді як середня зарплата по країні (якщо вірити Держстату) вже перевищила позначкуу в 9 тисяч.
Що стало причиною, яка спонукала Київ почати турбуватися про зарплати військових? Насправді, причин декілька.
Так, важливим є той факт, що якщо на початку 2016 року мінімальний рівень грошового забезпечення військовослужбовця складав в середньому 7 тис. грн — що дорівнювало 5 мінімальним зарплатам і майже 1,6 середньомісячної зарплати по Україні, то після підвищення соціальних стандартів цей рівень різко знизився. Тепер він істотно нижче середньої зарплати і складає лише 2,2 мінімальних зарплати.
«Це привело до зниження конкурентоспроможності оплати праці військовослужбовців в порівнянні з цивільним сектором», — повідомляли в прес-службі Міноборони України.
Спроби Міністерства оборони поліпшити ситуацію результату не дали і у ЗСУ почалися масові звільнення.
Так, на початку літа 2018 року міністр оборони України Степан Полторак у своєму листі до Кабміну повідомляв, що з січня по червень з армії звільнилися 11 тис. офіцерів і контрактників, які мають бойовий досвід. А до кінця року можливе звільнення ще 18 тисяч.
«Проблема відтоку офіцерських кадрів досить масштабна, вона є прямим наслідком недостатнього грошового забезпечення. Якщо ми не піднімемо зарплату військовослужбовцям, це представлятиме загрозу національної безпеки» — заявив в зв’язку з цим секретар Комітету із питань національної безпеки і оборони Іван Винник.

НАБРИДЛО ВОЮВАТИ

Але чи тільки гроші є причиною масових звільнень з лав ЗСУ? Можливо українські ЗМІ, які широко освітлюють цю тему, спеціально ігнорують одне незручне питання: може, українські військові звільняються тому, що не бачать сенсу в цій війні?
Питання це далеко не прозаїчне. Як відомо, з 2014 року в українській армії спостерігається постійне скорочення чисельності мотивованого особового складу, який по своїй волі брав участь у бойових діях в зоні АТО. За даними того ж Білецького, на сьогодні українська армія втратила 90% тих, хто воював на Донбасі в 2014-2015 роках.
Зрозуміло, число українських військових зменшувалося з природних причин — внаслідок загибелі або важких поранень. Але це не відміняє того факту, що навіть самі українські військові експерти говорять про погіршення морально-психологічного стану ЗСУ і відсутності мотивації до продовження війни.
«Солдата, і тим більше офіцера не обдурити. Мотивація служити в армії зникає як «їжак в тумані». І це проблема не збройних сил, не Міноборони і не Генштабу — це проблема держави», — пишуть українські військові.
Більше того, не можна забувати про такий важливий чинник, як «втому від війни» — особливо у тих військовослужбовців, які мають бойовий досвід.
«Швидше за все, від тих, хто три і більше років на війні, відповідь буде така: «Я патріот України, але я втомився: фізично і психологічно. Мені потрібно відпочити, а потім буде видно. У разі загострення ситуації на фронті я відразу повернуся, щоб воювати», — відмічають військовослужбовці ЗСУ.
Є й ще важливий момент: незважаючи на риторику «партії війни» і переможні реляції президента, рядові солдати і навіть високопосадові офіцери ЗСУ цілком тверезо оцінюють ситуацію, розуміючи, що повернути Донбас силою нереально.
Можна скільки завгодно слухати офіційні заяви, читати бадьорі пости «диванних вояк» в соціальних мережах, але це — лише нікчемний відсоток від основної маси жителів України — хоча саме його державна пропаганда представляє як настрої усієї країни.
А для 90% солдатів і офіцерів ЗСУ — особливо з тих областей країни, де не було боїв, ця війна здається важкою, нудною, погано оплачуваною і безглуздою роботою. При цьому вдома їх чекає мирне життя і порівняно така ж зарплата, та ще і без небезпеки для життя.
Швидше за все, саме це і є найголовнішою причиною масових звільнень з української армії. І розв’язати таку проблему одним тільки вливанням «бабла» в українську армію ніяк не вийде.

Олексій Градов

В тему

Як міністри розпродавали українську армію


За матеріалами https://tsn.ua/


Нардеп Олександр Бригинець оприлюднив інформацію від Тимчасової слідчої комісії (ТСК) про розкрадання в українській армії.
Колишні міністри оброни та виконувачі їхніх обов’язків за період 2005-2014 роки продали майна армії навіть в тих «нереально занижених цінах» на 3.2 млрд грн.
Загалом було розпродано:
Танки – 832 ( можна озброїти 9 танкових полків, тобто 3 дивізії);
БМП/БТР – 714;
Вертольоти – 232;
Літаки, БПЛ, планери – 202.

Лебедєв (2012-2014, Президент Янукович, Прем’єр Азаров, Арбузов) продав військового майна на 217.469 млн.гривень, в т.ч.:
Танки — 51
БМП/БТР — 50
Вертольоти — 9
Літаки, БПЛ, планери — 27
Саламатін (2012, Президент Янукович, Прем’єр Азаров) продав військового майна на 250.95 млн.гр, в т.ч.:
Танки — 86
БМП/БТР — 89
Вертольоти — 85
Літаки, БПЛ, планери — 36
Єжель (2010-2012, Президент Янукович, Прем’єр Азаров) продав військового майна на 604.77 млн.грн, в т.ч.:
Танки — 340
БМП/БТР — 191
Вертольоти — 51
Літаки, БПЛ, планери — 31
Іващенко (2009-2010, Президент Ющенко, Прем’єр Тимошенко) продав військового майна на 253.8 млн.гр, в т.ч.:
Танки — 128
БТР/БМП — 72
Вертольоти — 16
Літаки, БПЛ, планери — 33
Єхануров (2007-2009, Президент Ющенко, Прем’єр Тимошенко) продав військового майна на 504.31 млн.грн, в т.ч.:
Танки — 27
БТР/БМП — 167
Вертольоти — 57
Літаки, БПЛ, планери — 67
Гриценко (2005-2007,Президент Ющенко, прем’єри Тимошенко, Єхануров, Янукович) продав військового майна на 1 316.17 млн.грн., в т.ч:
Танки — 200
БМП/БТР — 145
Вертольоти — 14
Літаки, БПЛ, планери — 8

ВІД РЕДАКЦІЇ:
1. В інформації ТСК відсутній аналіз кому продавали техніку, які суми відображені в дохідній частині бюджетів (і чи були вони там). Звичайно, не згадується який «відкат» одержали, власне, злочинці. А вони, до речі, продовжили лінію «державотворців» – попередників під проводом Л.Кравчука (тактичні ядерні ракети, винищувачі) Л.Кучми (стратегічні ракети та руйнування комплексів, стратегічні бомбардувальники, «Кольчуги» та все інше).
2. ТСК мусила б дати оцінку «виручці», бо якби все було переведено в металобрухт, враховуючи афінажне золото та інші дорогоцінні метали, ефективність далеко перевищила б суму в 3,2 млрд.грн.
3. Чуємо від президента про відродження та міць армії, але не згадуємо про те, що в попередніх урядах був і П.Порошенко, котрий ніде не заявляв стурбованості про не виділення і копійки на придбання найкращих українських танків, ракет, на організацію виробництва вертольотів тощо, про розтягування військових містечок, аеродромів, земель Збройних Сил.
ТСК варто продовжити свою роботу щодо фактів розкрадання в українській армії.