ЧОТИРИ РОКИ ПРАВЛІННЯ ПОРОШЕНКА: ПРОВАЛ ЗА ПРОВАЛОМ

25 травня 2014 року країна в єдиному однотуровому пориві обрала Петра Порошенка президентом. До травня 2018 року від минулого ентузіазму не залишилося й сліду. Більше того, останнім часом ми спостерігаємо цілий букет з криз: економічної, соціальної, політичної. Але ми сьогодні поговоримо про кризу ідеологічну. Тим паче, що у влади вже закінчилися «препарати», які могли б розігріти суспільну свідомість до потрібної точки кипіння мізків.

БЕЗВІЗ

Лічені дні залишилися до святкування першої річниці історичної події планетарного масштабу : «фантастичного прориву в європейську сім’ю» за допомогою безвізового режиму (набув чинності з 11 червня 2017 року). Адже саме за це як би стояв Євромайдан.
Після його перемоги нас цілих три роки годували солодкими обіцянками в стилі: «ще трохи — і заживемо»!. І що у результаті?
А в результаті з’ясувалося, що без грошей безвіз не має ніякого сенсу і цінності. Звичайно, після цікавих та насичених вражень від ходіння по бюрократичних інстанціях, можна отримати біометричний паспорт, понюхати його і покласти в тумбочку.
Навіть найзапекліші ентузіасти вже не збираються їхати на велосипеді в Париж, щоб з ранку поїсти хрустких круасанів на фоні Ейфелевої вежі. Або випити «фантастичну каву у Братиславі». Тут жити нема на що, не то що паризькими плюшками тішитися.
Правда, кількість тих, що виїжджають з країни дійсно збільшилося багаторазово, ось тільки безвіз тут ні до чого. Два мільйони в рік — на заробітки в Польщу, ще три — в Росію, та ще пару мільйонів по інших країнах — від США до Алжиру і Китаю. Теж на заробітки.
Зате туристів як таких з року в рік стає усе менше і менше. І все більша кількість українців ставить собі крамольні питання: «Кому він потрібний, цей безвіз, якщо немає грошей? Заради цього потрібно було зруйнувати країну, знищити промисловість, вплутатися в кровопролитну війну, і віддати владу покидькам суспільства»?.
Навіть новини про «платний безвізе» або про його можливу відміну вже нікого не збуджують. Ну, хочуть в ЄС ввести плату по сім євро на одно рило за «авторизацію безвіза». Та хоч десять. Взагалі не важливо. Вражаючий перелом у свідомості.
В результаті можна констатувати: тема безвіз луснула, немов мильна бульбашка, а спроби Порошенка витягнути її для активізації своєї передвиборної кампанії привели до прямо протилежного ефекту.

ГОЛОВНЕ — ВСТУПИТИ

Це, напевно, найстрашніший провал нинішнього режиму : навіть членство в євроатлантичних структурах вже нікого по-справжньому не хвилює і не збуджує. Ні у ЄС, ні в НАТО. Ні асоційоване, ні перспективне. Втім, це цілком нормально: адже для адекватних людей дивно чути про подібне тлумачення «незалежності» — як неодмінного вступу в що-небудь. Хоча в 2013 році саме асоційоване членство в ЄС (точніше — відмова від нього попередній владі) і став детонатором євромайдану.
Ніякі хитрощі президента і проплачених грантоїдів (яких нам видають як «лідерів громадської думки»), спрямовані на розігрівання теми «цивілізаційного вибору нації», вже не допомагають. «Нам дали статус аспіранта НАТО», — урочисто оголосив нещодавно Порошенка. І що? Куди цей статус засунути і де його можна обміняти на гроші?
Міф про миттєве зростання економіки України у зв’язку з відкриттям європейських ринків розвіявся, немов уранішній туман. Так, сьогодні наш головний зовнішньоторгівельний партнер — це Євросоюз, проте це сталося виключно завдяки нищівному обвалу економічних зв’язків з РФ і країнами СНД. Більше того, в абсолютному вираженні торговий обіг з ЄС сьогодні набагато нижчий, ніж був в 2013 році. І якщо ще нещодавно приїзд будь-якого євродіяча викликав небувалий ажіотаж, а в ЗМІ це представляли так, ніби на нашу землю спустився месія, то тепер — просто небувалий пофігізм.
Кількість оптимістів, котрі як і раніше плекають ілюзії з приводу «членства» в ЄС і НАТО (і що чекають від нього манни небесної), знизилася до нормального, середньосвітового рівня «диваків» — в межах п’яти-шести відсотків. А було ж понад шістдесят! Дивовижні події зараз відбуваються.

ЄДИНА ПОМІСНА ЦЕРКВА

Судячи з усього, напередодні кінця свого президентва Порошенко почав усвідомлювати крах традиційних прийомів маніпулювання нацією. Напевно, тому він запустив відверту провокаційну тему із створенням «єдиної автокефальної помісної церкви» — щоб мобілізувати голоси вірян.
За задумом політтехнологів, релігійна тема повинна була «зшити» електоральне поле і дозволити Порошенку претендувати на другий термін. Проте і більшість релігійних діячів, і незалежні експерти вважають: це може привести лише до широкомасштабного релігійного конфлікту в країні, стати ще однією (можливо, найстрашнішою і глибшою) лінією розколу в українському суспільстві.
На щастя, і ця відчайдушна спроба президента утриматися при владі провалилася, ледве почавшись.
Як відомо, Константинопільський патріархат повідомив, що разом з іншими православними церквами вивчить запит «церковних і політичних діячів» України про надання автокефалії Українській православній церкві. Це означає, що колись, в осяжному майбутньому, можливо буде скликаний позачерговий синод усіх православних церков (їх всього 14) з цього питання. Зрозуміло, що там буде і Російська православна церква, і інші, дружньо розташовані до Москви церкви — і вони однозначно не проголосують за пропозицію Порошенка (рішення приймаються тільки одноголосно).

ПЕРСПЕКТИВИ

В результаті можна констатувати: режим явно втратив такий показник, як «відгук електорату». Не йдуть «хвилі».
Соціологи фіксують жахливу за своїми масштабами «ломку нації»: як найглибшу апатію, соціальну депресію, повне розчарування, презирство і відкриту ненависть до влади. Нехай хто завгодно приходить до влади, тільки не цей «кондитер»! Сталося явне передозування «європейськими цінностями» і нездійсненними перспективами, обтяжена брехнею, цинізмом і антинародною політикою «батьків нації».
У таких умовах владі залишається тільки одне: усі провали у всьому списувати на «агентів Кремля». Вони як би проникли в усі сфери нашого життя і дружно, «п’ятою колоною», підривають все, що під руку трапляється: починаючи від обороноздатності нації і закінчуючи курсом гривні. Найбільш показовим в цьому плані став зловісний план «Шатун» (придуманий на Банковій), коли будь-які провали бездарної влади в політиці та економіці розглядалися виключно з точки зору «гібридної агресії». А усі, хто критикував корумповану владу, негайно оголошувалися «агентами Кремля» (до їх числа потрапив навіть Саакашвілі), що нібито розхитують єдиний «український човен».
У Штатах президента, який доходжує свій термін, називають «кульгавою качкою». У нас все крутіше. Тут, вочевидь, цілий «пікіруючий кабан». Чи можуть його переобрати на другий термін? Можуть. Чи є альтернатива? Так. Судячи з соціологічних опитувань, в «президентських рейтингах» лідирують такі особи, як Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Олег Ляшко, музикант Станіслав Вакарчук, і навіть комік Володимир Зеленський.
Трагедія полягає в тому, що жоден з цих потенційних “зміщиків” Порошенка не виведе країну з цієї якнайглибшої кризи. Від зміни клоунів суть цирку не зміниться.

Олександр ГРАДОВ