НАШІ ЗАРПЛАТИ

Днями всі українські ЗМІ захлинаючись обговорювали новини із серії “як краще стало жити в Україні”. А саме – дані Держстату про неухильне зростання зарплат, які нібито вже досягли показників часів Януковича! В даному випадку ми не будемо міркувати про те, наскільки “великою перемогою” є досягнення рівня 6-річної давнини. Адже, на думку економістів, нинішні переможні реляції – це чергова брехня і підтасовка фактів.

НЕБУВАЛЕ ЗРОСТАННЯ

“Благу звістку” оголосив перший віце-прем’єр-міністр, міністр економічного розвитку і торгівлі Степан Кубів під час “години запитань до уряду”. “Ми заспокоїли інфляцію на рівні 8,8% в квітні 2019 року, а зарплати виросли. Статистика говорить, що середня зарплата зросла в доларовому еквіваленті на 170 доларів – з $ 210 в грудні 2015 року – до $ 383 в квітні 2019”, – повідомив він.
За його словами, в приватному секторі економіки середня зарплата ще вище – в квітні 2019 вона склала (правда, за непрямими даними) 438 доларів.
Зі свого боку, і держслужби статистики поінформували: середня номінальна заробітна плата штатного працівника українських підприємств, установ і організацій в квітні 2019 року сягнула 10 269 грн, додавши за останній рік більше 21%.
Таким чином, цей показник майже досяг рівня 2013 року, коли середня зарплата становила 3212 грн, або 394 долари за тодішнім курсом.
У відомстві також додали, що квітневий показник середньої зарплати перевищив рівень мінімальної зарплати (4173 грн) майже в 2,5 рази.
За даними Держстату, “найбагатші” українці живуть в таких регіонах:
• Місто Київ – 15.876 грн;
• Донецька область – 12.134 грн;
• Київська область – 10.666 грн;
• Дніпропетровська область – 10.590 грн;
• Запорізька область – 10.216 грн.
А ось в п’ятірку аутсайдерів увійшли:
• Херсонська область – 7.695 грн.
• Чернівецька область – 7.698 грн.
• Кіровоградська область – 8.014 грн.
• Тернопільська – 8.090 грн.
• Волинська – 8.189 грн.
Велика розбіжність в зарплатах спостерігається і за видами професійної діяльності. Тут трійка лідерів виглядає так:
• Інформація та телекомунікації – 20.516 грн.
• Фінансова та страхова діяльність – 19.836 грн.
• Професійна, наукова і технічна діяльність – 14.412 грн.
Найменша середня зарплата за видами економічної діяльності:
• Готельний бізнес і організація харчування – 6.527 грн.
• Охорона здоров’я та соціальна допомога – 6.742 грн.
• Освіта – 7.570 грн.
Судячи із заяв “батьків нації”, в найближчі роки наші зарплати і далі будуть рости ударними темпами. Так, в прогнозі Міністерства економічного розвитку і торгівлі (МЕРТ) на 2019-2022 роки йдеться, що в 2020 році середня зарплата українців складе вже 11.852 гривні, в 2021 році – 13.205 гривень, а у 2022 році – 15.000 гривень / місяць.
У той же час глава Кабінету міністрів України Володимир Гройсман взяв планку ще вищу: він заявив, що до 2021 року уряд запланував підвищення рівня зарплати до 620 доларів, а це близько 16.300 гривень / місяць.
Нагадаємо, що номінальна зарплата включає в себе посадові оклади, премії, доплати, надбавки, оплату за невідпрацьований час – до вирахування обов’язкових відрахувань (податок на доходи фізосіб, військовий збір). При цьому реальна зарплата характеризує купівельну спроможність цієї номінальної зарплати – тут вже враховується рівень цін на товари і послуги, а також рівень податків і обов’язкових платежів. І ось з цієї точки зору цікаво подивитися: чи дійсно за рівнем життя ми досягли показників 2013 року?

АНАТОМІЯ БРЕХНІ

За словами економіста Віктора Скаршевського, для визначення рівня життя в Україні, середня зарплата – це не дуже об’єктивний показник.
По-перше, середня зарплата, яка розраховується Держкомстатом – це навіть не “середня температура по лікарні”. Там, принаймні, її хоча б вимірюють у всіх пацієнтів, а у випадку з зарплатами вимірювання охопили всього 7,6 млн з 16,3 млн зайнятих, тобто менше половини.
По-друге, Держкомстат вважає середню зарплату як середню арифметичну, а не медіанну, як в інших країнах. Це означає, що статистичні служби в тій же Європі в своїх розрахунках відкидають аномальні показники (такі, наприклад, як зарплати топ-чиновників), які суттєво впливають на кінцеві результати, хоча відносяться тільки до вузького кола осіб. Однак український Держстат цього свідомо не робить – що призводить до істотного завищення показника середньої зарплати в Україні.
Прикладів можна наводити нескінченно багато (найбільш кричущий з них – це зарплата глави “Нафтогазу” Андрія Коболєва, що досягає 2 млн гривень в місяць), а на днях надбанням громадськості стали зарплати керівництва НБУ. Українські ЗМІ повідомили, що глава Нацбанку Яків Смолій вирішив підняти собі зарплату відразу на 50 тисяч грн – тобто, його місячний оклад становитиме 379 000 гривень. Чи не образив він і п’ятьох своїх заступників – в середньому кожен з них щомісяця отримуватимуть по 325 000 гривень.
До речі, за підрахунками незалежних економічних експертів, медіанна (якщо не брати до уваги різних “Коболєва”) середня зарплата в Україні не перевищує 6,5-7 тисяч гривень.
По-третє, підвищення номінальної зарплати відбувається не через створення нових робочих місць, інвестицій і підвищення продуктивності, а через дефіцит робочої сили через масову трудову міграцію.
По-четверте, в структурі доходів українців зарплата становить менше половини – 45%. Другу половину складають соціальні виплати – 37-40% і доходи самозайнятих. Якщо дивитися на реальний наявний дохід, то доходи українських громадян з урахуванням інфляції в порівнянні з 2013 роком не збільшилися, а зменшилися – на мінус 12,4%.
По-п’яте, в структурі витрат українських громадян різко збільшилися витрати на житлово-комунальні послуги – з 9% в 2013 році до 18% в 2018-у. Так що навіть такий же доларовий дохід, як в 2013 році, не забезпечує такий же рівень життя.
“Якщо ж порівняти середню зарплату в Україні з іншими країнами, то побачимо, що наша держава істотно відстала навіть від найближчих сусідів. Так, середня зарплата в Україні в 1,4 рази менше, ніж в Білорусі, в 1,6 рази – ніж в Росії , в 1,8 рази – ніж в Польщі та Словаччині, в 3,3 рази – ніж в Чехії. Середня зарплата зростає, реальні доходи скорочуються “, – підсумував Віктор Скаршевський.
Вельми красномовним є і такий показник, як коефіцієнт відношення доходів 10 відсотків найбагатшого населення країни – до доходів 10 відсотків найбідніших верств. У більшості країн Євросоюзу він коливається в межах 5 до 1, а максимальний розрив – 10 до 1. І це вже вважається критичною межею, після якої різко зростає ризик соціальних потрясінь.
В Україні цей коефіцієнт за різними оцінками становить як мінімум 40 до 1, і навіть 50 до 1. Тобто, у нас між багатими і бідними не розрив, а нездоланна прірва! І виводити між ними якісь середні показники – це не більше, ніж ілюстрація відомої притчі про суть статистики: “Якщо хтось їсть ложками червону ікру, а інший давиться сухим окрайцем, то за статистикою вони обидва їдять бутерброди з червоною ікрою”.
І це також говорить про те, що середні показники нашого Держстату абсолютно не відповідають дійсному стану справ.


Олександр Полуянов