ОЛЕКСАНДР МОРОЗ: «НЕМАЄ ЛИШЕ ОДНОГО – ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ЛЮДЕЙ…»

У Кропивницькому побував кандидат на посаду Президента України, двічі спікер українського парламенту Олександр Мороз. Він разом із головою свого виборчого штабу Василем Цушком зустрівся з громадськістю, місцевими журналістами, відповів на численні запитання, що виникали у присутніх на зустрічах.

ВИБОРЧА ПРОГРАМА: ЯК ЗМІНИТИ СИСТЕМУ ВЛАДИ, МИР БЕЗ ПОСТУПОК, ХТО МАТИМЕ ПРАВО НА ЗЕМЛЮ

Головним меседжем програми кандидата є зміна системи влади загалом. Ось що в ній зазначено: «Інститутом Президента влада в Україні узурпована. Створена ним адміністративна вертикаль є фактично виконавчою владою, але не підпорядкованою Кабінету Міністрів. Держадміністрації не займаються економікою, не відповідають за її стан… Народ не впливає на формування адміністрацій, не контролює їхню роботу. Отже, він – не джерело влади (як записано в Конституції)… Україна управляється з-за кордону. Інструмент управління – інститут Президента. Наслідки – катастрофічні. Систему влади треба змінити, від інституту Президента відмовитись. Можливість для того – вибори…»

Тож, відповідно, кандидат у Президенти О. Мороз пропонує шляхом Всеукраїнського референдуму ухвалити уточнення до чинної Конституції України й передбачити скасування держадміністрацій; виборність керівників районів і областей, а також підписання законів про імпічмент Президента та про спеціальні слідчі комісії.

Справді, система державного управління в Україні потребує оновлення, бо запитань у людей до чинної влади накопичилося чимало. Так, за останні роки соціальне життя українців лише погіршувалося. І коли випала можливість поспілкуватися про наболіле із людиною, яка мала безпосередній стосунок до влади раніше, до прийняття важливих державницьких рішень, виборці використали її сповна. Олександр Олександрович намагався зрозуміти кожного й пояснити, чому так сталося.

Іншою важливою проблемою є припинення війни на Донбасі, повернення всіх територій під юрисдикцію України. «Нова система влади разом із проголошенням нейтрального статусу України на основі референдуму створює нову базу перемовин на Сході та Заході. Мир буде встановлений без жодних поступок щодо суверенності України, без крові й нових жертв», зазначається в програмі кандидата.

До всього, Україна, маючи такі родючі землі, залишається лише сировинним придатком для більш розвинених країн. Що ж пропонує кандидат на посаду Президента України Олександр Мороз, щоб змінити ситуацію? У його програмі записано: «Завершена розробка концепції земельних відносин. Її головні моменти: тільки держава має право придбати паї на землі сільгосппризначення. Викуплені землі передаються в розпорядження місцевим органам влади з наступною орендою користувачами. Договори оренди завіряються органом місцевої влади та реєструються в територіальному відділенні відповідного державного органу. У договорі фіксується показник родючості ґрунту. Вводиться обов’язкове страхування родючості ґрунту. Для відновлення родючості ґрунтів орендар зобов’язується займатися також тваринництвом чи птахівництвом (приблизно 1 «умовна корова» на 3 га землі).

Місцеві органи влади на території своєї юрисдикції формують не менше 3-х лотів (розмір не більше 1 000 га) на здачу землі в оренду. Право оренди тут має лише орендар, зареєстрований місцевим органом влади. Великі аграрні кампанії можуть орендувати в кожній області не більше 5 000 га землі, у державі – 120 000 га, реєструючи відповідно кожен лот».

Ми назвали лише кілька головних пунктів програми кандидата, але її варто прочитати повністю, бо там є відповіді й на запитання щодо подолання корупції, розв’язання економічних проблем, вирішення завдань енергоринку та ін.

«СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА – ЦЕ НЕ СУБСИДІЇ ДЛЯ 60% НАСЕЛЕННЯ…»

Багато запитань до О. Мороза було у представників кропивницьких ЗМІ, адже з його ім’ям пов’язано чимало резонансних подій і справ, як-то ухвалення першої Конституцію незалежної України чи оприлюднення плівок майора Мельниченка зі звинуваченнями на адресу тодішнього Президента та його оточення в причетності до зникнення журналіста Георгія Гонгадзе й ін.

Зокрема, на запитання журналістів про те, як у сучасних умовах вирішити соціальні проблеми, Олександр Мороз відповів так: «Соціальна держава може бути реалізована (і це не тільки я пропоную) при одній лише умові – має бути власна економіка України, а в нас вона знищена. Соціальна держава – це не субсидії для 60% населення, бо то – спаплюження національної ідеї.У нас є кандидатури на посади Прем’єр міністра,  міністрів економіки, внутрішніх справ, АПК…на всі посади, включаючи Генпрокурора, голову СБУ тощо. В той час пропонуємо позбавити правоохоронні структури, різні дозвільні та контролюючі установи права втручатись в економічну діяльність господарюючих субєктів. В умовах нинішньої України це неприхований державний рекет, коли діловим людям доводиться на своїй шиї тримати армію високооплачуваних (з коштів платників податків) дармоїдів. Через це, наприклад, ми сьогодні за ліки платимо вдвічі дорожче, ніж поляки. Треба забрати згадані функції у цих структур, і ми побачимо, як почне розвиватися підприємництво. Виготовляти потрібно власне, і це можуть робити наші люди не гірше від інших. В тому розвиток економіки, а звідси й соціальні гарантії…»

«СПРАВА ГОНГАДЗЕ ВИГРАШНОЮ НЕ СТАЛА…»

Було запитання й стосовно того, чи не стане справа К. Ганзюк «Справою Гонгадзе»? На що Олександр Олександрович сказав: «Я хочу наголосити на очевидних речах, справа Гонгадзе – це справа Кучми. Стосовно справи Гонгадзе я передбачень не роблю, бо слідство має бути завершено, але виникає спокуса запитати: а судді хто? Бо та ж «Справа Гонгадзе» – дуже яскравий приклад. У нас скоро виповниться 20 років, як це сталося, але вона, як естафета, продовжує передаватися від влади до влади. Той, хто засуджений довічно, зізнався, що він задушив Гонгадзе й закопав його. Хто ж дав команду через три дні відрубати голову й привезти до мене в округ, саме туди, де я їжджу на зустрічі зі своїм активом? Тоді готувалися, і це відомо, дострокові парламентські вибори, Кучма боявся впливу Соціалістичної партії, і потрібно було показати – ось бачите, де це трапилося. Тож я запитую: хто дав доручення це зробити? Пукач? Чому справу сьогодні не передають до суду? Боюся, щоб так не сталося й зі справою Ганзюк. Потрібно, щоб відповідав той, хто це все організував…»

«ТРЕБА ВСЕ РОБИТИ СВОЄЧАСНО…»

Війна на Донбасі… Гинуть гідні сини своєї країни, і це хвилює українців: чому ж ця війна виникла, чому ми не можемо її припинити, адже й раніше виникали конфлікти з Росією, але до такого затяжного протистояння не доходило?

О. Мороз: «Це – правда. Я пригадую 1994 рік, коли була небезпека розвитку сепаратизму в Криму. Пам’ятаєте, там тоді був президентом Мєшков? Я їхав у Суми на зустріч із виборцями (мені тільки-но обрали Головою ВР, а Кучму згодом – Президентом). Тоді не було мобільних телефонів, новину я почув по радіо. Я зв’язався з Кучмою: «Леоніде Даниловичу, ви – Президент, гарант недоторканості, дотримання Конституції. Ситуація розвивається дуже тривожно…» «А, – каже він, – це – справа парламенту!» Що ж…я повернувся до Києва, зібрав Президію Верховної Ради, а на засідання парламенту першим питанням поставив питання про ситуацію в Криму. Прийняли Закон про скасування інституту президента. Лечу відразу в Крим й на їхній сесії кажу: «У вас більше немає президента!» Усе, питання знялося. А нині… Треба все робити своєчасно. Так потрібно було діяти з «зеленими чоловічками» і з багатьма іншими речами. Генерал-лейтенант, учасник подій, який входить до керівного складу нашої партії і є моєю довіреною особою, розповідав, як було припинено розвиток конфлікту (після 70 жертв) у Донбасі, але надійшла команда з Києва про продовження військових дій. Це що? Це – заморожений конфлікт, під час якого кладуть голови люди. Виникає запитання: чому так? Усі коридори, через які йдуть наркотики, контрабанда, працюють. Тому можна прославляти героїзм наших людей, і вони справді герої й заслуговують на повагу, але ж це – живі люди. У нас так: поки кров не проллється, у людей нібито не буде патріотизму. Уміємо пишно хоронити, плакати-приплакувати, прикладати руку до грудей, тини фарбувати в кольори прапора, а немає головного – відповідальності за життя людей…»

Лариса ДІДЕНКО.