УКРАЇНА: ЧИ ПОТРІБНІ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИ ТА СОЦІАЛІСТИ?

У більшості країн Європейського Союзу соціал-демократичні та соціалістичні партії або знаходяться при владі, або є частиною правлячої коаліції. Так, другою за чисельністю групою в Європейському парламенті є соціалісти, які мають вісім членів у Європейській комісії. Соціал-демократичні партії належать до найстарших у Європі. Протягом останніх 150 років вони формують образ Європейського Союзу і модель держави загального добробуту у своїх країнах. Невипадковим є те, що країни, де високо розвинена держава загального добробуту, демократія, верховенство права, де працює суспільний діалог, є тими, де при владі десятиліттями перебували соціал-демократи та соціалісти.
Однак, у Верховній Раді України з 2007 року немає оформленої у фракцію соціал-демократичної або соціалістичної партії чи хоча б партії з такою назвою.
Пройшло двадцять сім років з моменту здобуття незалежності, а політична система України й досі характеризується браком ідеології політичних партій, недовговічністю та орієнтацією на більш-менш харизматичного лідера.
Помітна відсутність прогресивних партій або хоча б партій з ідеологією та соціальними витоками супроводжується загальним низьким рівнем зацікавленості політикою, браком демократичної культури та демократичної свідомості кожного окремого громадянина.
Як і у всіх пострадянських країнах, соціал-демократію також інстинктивно пов’язують з комунізмом, який з одного боку має зв’язок з браком свободи, диктатурою та пригніченням, а з іншого боку, асоціюється з відчуттям ностальгії за «добрими радянськими часами».
Питання соціальної справедливості, якості та доступності державного медичного обслуговування, справедливих умов та оплати праці, якісної освіти та життєздатності пенсійної системи викликають у населення України найбільше занепокоєння. Багато в чому, країна вже пішла далеко за межі соціального колапсу – трудова міграція до країн ЄС, низькі заробітні плати та погана якість соціального забезпечення призводять до того, що руйнуються села, міста і цілі області.
Однак, замість того, щоб боротися з цими проблемами через прогресивну та соціально-орієнтовану політику, питання соціальної несправедливості, особливо під час виборчих кампаній, перетворюють на предмет маніпуляцій для популістів, а також тих, хто імітує соціал-демократів чи соціалістів. Така форма політичної гри породжує ще більше недовіри до політики та держави, замість просування нового демократичного консенсусу та націлених на реформи підходів, які життєво необхідні Україні.
Майже п’ять років пройшло з часу Революції Гідності, країна перебуває у стані жорсткої передвиборної боротьби, і стає очевидним, що «шлях до Європи» жодним чином не є константою.
«Дослідженням Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі ми намагалися з’ясувати ставлення до соціал-демократичних ідей в Україні, а також те, як люди сприймають зміст соціал-демократичної політики. Воно надає короткий огляд хибного розвитку у багатьох напрямках і ще незавершеної трансформації політичної системи.
Можемо лише сподіватися, що теперішня криза стимулюватиме виникнення нового соціал-демократичного руху в Україні, за яким слідом підуть політика соціальної справедливості, свободи та солідарності зі справжньою європейською українською державою загального добробуту», – зауважив Марсель Рьотіг, директор представництва Фонду.
Дослідження «Ставлення українців до соціал-демократії» було проведено Інститутом Горшеніна у співпраці з Представництвом Фонду імені Фрідріха Еберта в Україні та Білорусі.
Об’єктом дослідження були українці віком від 18 до 65 років, з урахуванням головних соціально-демографічних характеристик (стать, вік, регіон проживання). А предметом – ставлення українців до соціал-демократії та її цінностей. За мету ставилося вивчення ставлення українців до соціал-демократичних принципів та цінностей.
Задля досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:
• дізнатися, якими є політико-ідеологічні уподобання сучасних українців;
• визначити, як громадяни України ставляться до соціал-демократії в цілому, оцінити їхній рівень обізнаності із соціал-демократичною ідеологією та з’ясувати, як вони розуміють сутність соціал-демократії;
•проаналізувати, чи існує запит на соціал-демократичні цінності в українському суспільстві та ряд інших питань.
Інформація збиралася наступним чином. У червні 2018 року було проведено п’ять фокус-групових дискусій у таких регіонах України: Центральному (м. Київ), Східному (м.Дніпро), Західному (м. Львів), Південному (м. Одеса) та Північному (м. Чернігів). У кожній групі брали участь 8 респондентів (шестеро жителів обласного центру та двоє жителів малих міст тієї самої області). До участі в дискусіях запрошувалися громадяни України віком 18–65 років. Кожна з груп складалася порівну з чоловіків та жінок.
Результати соціологічного дослідження дають такі загальнені висновки:
1. В Україні соціал-демократичні принципи не є програмними для політичних сил, репрезентованих у Верховній Раді. Більше того, у політичному житті країни немає видимої провідної політичної партії, яка б послідовно відстоювала соціал-демократичні ідеї.
2. Незважаючи на високий ступінь «політизованості» українців, рівень їхніх знань щодо принципів функціонування політичної системи є критично низьким. Відтак, політико-ідеологічні уподобання населення України є фрагментарними і неструктурованими, а значній кількості громадян складно ідентифікувати себе з «лівими», «правими» або «центристами» та визначити, яка ідеологія відповідає їхнім життєвим поглядам.
3. У цілому громадяни України тяжіють до центристських поглядів, а соціал-демократична течія як «золота середина» користується в українців найбільшою підтримкою.

соціалогічне дослідження

Дар’я Чепурна
за матеріалами http://library.fes.de