ЛИСТ ДО СПІВВІТЧИЗНИКІВ

Я не планував брати участь у президентській кампанії. Посада, статус, звання…, – суєтні речі. Вони не можуть бути сенсом життя. Життя саме по собі – найбільша мета, приз, нагорода. Щоб це зрозуміти, потрібен час.
Звичайно, для нинішніх українців «приз» виявився не найкращим. Вони заслуговують на інше. Якість життя кожного залежить від того, як організовані стосунки в країні, наскільки справедливою є держава.
Нині кожен має змогу скористатись інформацією. Хто і як її готує – окрема розмова. Але ви мимоволі знаходитесь в інформаційному потоці: війна, трудова міграція, тарифи, боротьба з корупцією, «томос», державний бюджет, відзначення дат, паради… Демонструється діяльність посадовців, парламенту, уряду…

Чи не задумувались ви, що все це – імітація державності? Народ – джерело влади. Так записано в Конституції. Але ж ви від влади відсторонені, на неї не впливаєте. Вона над вами.
Фактично владу здійснює десяток людей. Основа такої влади – її бізнесовий інтерес, багатство, гроші. Це суперечить Конституції. Стосунки між тими, хто в «десятці», якраз і супроводжуються в інформаційному потоці: засіданнями парламенту і уряду, указами, судами, шоу-виставами, дискусіями, рейтингами політиків, коментарями штатних політологів.
Так – на видноті. А за кулісами – боротьба за ресурси, за впливи, за прибутки… Схеми, замовлення, «віджими», рекет, вбивства… І на останньому місці – умови життя людей. Вони, врешті, розраховуються за все. Тим часом держава згортається, її авторитет зникає. Держава деградує, втрачається. Насамперед, як інструмент захисту інтересів усіх громадян.
Так не повинно бути. Застарілу, віджилу конструкцію державного управління потрібно здати в утиль. До влади треба долучити кожного громадянина, створити умови (податкові, бюджетні, кадрові, юридичні… політичні), щоб кожен впливав на якість свого життя, життя родини, громади, держави. Впливав і відповідав за це.
Так є в провідних європейських країнах. Так є в проекті, уточнень Конституції, опублікованому 5 років тому. Схвалити його слід референдумом. Ключ до такого стану, – самоврядність, ліквідація адміністративної «вертикалі». Це – європейський вибір насправді, а не членство в якихось структурах. Такими, як є, ми можемо туди увійти і сьогодні: колонією, підсобниками, наймитами. Хоч чому «можемо»? Ми уже такі. «Ми» – більше 90% населення. Решта себе бачить і влаштовує поза Україною.
Чи хто із відомих уже кількох десятків претендентів на «булаву» займатиметься потрібною справою, – відродженням держави, її соціальної функції? Ніхто. Зверніть увагу, у їхніх гаслах, що заполонили дороги, вулиці, екрани TV, газети… є те, що зачіпає людей: ціна на газ, тарифи, церква… Але це не стосується повноважень Президента. Його головний обов’язок, – гарантувати дотримання Конституції. Усіма. Найперше, владою. А якщо вона буде по-європейськи організована, то й потреби людей задовольнятимуться як слід. Бо владою будуть саме громадяни.
Це не відбудеться одномоментно. На перших порах доведеться користуватись щорічними вотумами довіри стосовно службовців, майновою люстрацією, місцевими референдумами, корекцією кримінального кодексу тощо. За 2-3 роки ситуація в країні і настрої в суспільстві зміняться принципово. Це я можу гарантувати.
З такими пропозиціями я звертався до вас кілька разів. Хтось не задумувався, хтось послухав «начальство», хтось повірив наклепам, хтось продався, підписавши фальшиві виборчі протоколи… Але ж відступати далі нікуди. Втрачаємо країну, звільняємо її землю від своїх дітей і внуків. Це ж очевидно!
Окремо прошу представників мого покоління. Ми дисципліновано ходимо на виборчі дільниці. Хіба не можна (попри всі впливи, застороги, «гречку» і т.д.) проголосувати по-совісті? Зробіть це! Не можна своїми ж руками нищити власну Батьківщину! Гріх!
Так, на дату виборів мені вже буде 75. Багато? Звичайно. Скільки вже було чути: треба, щоб прийшли молоді. Сьогодні вони при владі. Діждали, результат є у кожній сім’ї. Видно, не у віці проблема. Сподіваюсь, Бог допоможе здійснити те, що обіцяю вам, в правильності чого був і завжди залишаюсь переконаним. Принаймні, ви будете знати, що я не стану з першого дня займатись піаром, дбаючи про наступний термін. Посада ніколи не була для мене «доходним місцем». Поцікавтеся тим не у наклепників, а в сотень людей, з якими я працював разом. Більше того, першими підпишу давно ухвалені закони про імпічмент Президента і Спеціальні слідчі комісії. Розуміючи, що посада Президента з нинішніми повноваженнями, із зазіханням на узурпацію в Україні зайва, вона не відповідає європейській традиції. Така посада – ніби перероджена матка у вулику, здатна розмножувати лише трутнів.
Паралельно з очікуваною виборчою кампанією займатимусь створенням лівоцентристської європейської політичної платформи, щоб об’єднати партії і громадські організації, котрі виступають за збереження української держави, за соціальну справедливість, за правду. Ознакою наших намірів щодо оновлення України пропонуються символи для платформи (придатні і для держави), – прапор жовто-блакитного кольору (так велять принципи геральдики) і гімн «Слався, рідна Україно!» (першу строфу додаю).
Допоможіть одне одному в боротьбі за Україну, за кожного з вас. Нехай кожен усвідомить просту істину: «Як голосуєш, так і живеш!»
Слався, рідна Україно, неозорий краю!
Я до тебе, Батьківщино, серцем припадаю.
На добро засійся людям хлібом і привітом,
Поєднай же українців у цілому світі.
Приспів: Піднімайся, українська могутня державо!
Вічна воля! Чесна праця! Україні – слава!
Олександр Мороз