АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС – СТИМУЛЯТОР РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ

В Соціалістичній партії Олександра Мороза вважають, що аграрний сектор – один з ключових в економіці, однак не згодні із закликами нинішньої влади (на догоду її зарубіжним наставникам) про перетворення України в «могутню аграрну державу».
По-перше, вона такою була і є. Сьогодні – тому, що знищені інші галузі економіки, отже у ВВП частка аграрного виробництва займає провідне місце. По-друге, в розвинених країнах Європи ця частка займає 4-10%, що є ознакою сучасної економіки, а не її сировинного змісту, як у нинішній Україні. По-третє, наш аграрний сектор сьогодні виглядає вотчиною латифундистів, котрі займаючись винятково рослинництвом, нещадно експлуатують землю, знижують її родючість, безконтрольно і бездумно використовують хімічні матеріали. Власне, так завжди діють колонізатори, якими у нас здебільше є співгромадяни, котрі своє майбутнє не зв’язують з Україною.
Один із найбільших злочинів проти України зробили президент Л.Кучма в супроводі «патріотів» при владі та групи лизоблюдів з дипломами про наукові звання в економіці аграрного сектору. Якщо дії «національно свідомих» можна пояснити ревним виконанням волі наставників із Заходу, – зруйнувати колективні господарства як опору радянського ладу в селі, то лише примітивністю, звичайним невіглаством пояснюються дії «липових» академіків та докторів, що підспівували організаторам злочинства.
Загальним підсумком «реформ» в АПК стало знищення села – основи українства взагалі, витіснення українців із їхнього природного середовища, а ще імпорт цукру, м’яса, молока і «молоковмісних» продуктів, шалені ціни на продукти харчування.
Важливо, що так звані реформи здійснені всупереч ухваленим з ініціативи соціалістів законів «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», «Земельний кодекс» в редакції 1990 року. Нав’язливою манією усіх президентів (крім, хіба-що, Л.Кравчука) та урядів було перетворення землі сільгосппризначення в товар. Паювання земель, виділення паїв у натурі (злочин Л.Кучми), видача державних актів на паї (за наполяганням прем’єра Ю.Тимошенко) як юридичної підстави для переходу права власності – механізму відбирання земель, – це підготовка грандіозної афери. Вона стримується поки-що мораторієм. На його припиненні уже відкрито наполягає МВФ, залежні владці та політологи, псевдовчені – аналітики. В Україні залишились лише поодинокі суб’єкти господарювання на селі, які успішно працюють, зберігши та вдосконаливши попередні форми господарювання, забезпечуючи роботою і заробітком людей, залишаючись оптовими постачальниками м’ясної та молочної продукції, дбаючи про школи, медичні заклади, будинки культури, церкви, дороги, водопостачання та інші потреби села.
Нашою партією підготована детальна концепція земельних відносин в Україні та розвитку АПК. В її основі – збереження землі у власності України. Передбачено:
▶ викуп державою земельних паїв;
▶ створення Державного земельного банку;
▶ домінування орендної форми відносин;
▶ використання земельної ренти на користь місцевих громад, для вирішення конституційних гарантій про освіту і охорону здоров’я;
▶ стимулювання державою фермерства і крупнотоварного аграрного виробництва та переробки продукції;
▶ збереження і захист родючості ґрунтів.
Розуміємо, що наслідки «реформ» зайшли далеко, тому не пропонуємо вдаватися до якихось насильницьких дій, експропріацій зокрема. Нинішні латифундисти можуть розраховувати на збереження прав орендарів при обов’язковій умові: на кожні 2 га орної землі утримувати 1 корову (інакше родючість землі буде остаточно знищено). Користувачі змушені будуть шукати ефективні форми господарювання, – кооперування, фермерство тощо.
Загалом вважаємо необхідним запроваджувати досвід голландців, де, як правило, в кожному населеному пункті є провідний господарюючий суб’єкт, юридична особа (здебільше фермер). Функціонування фермерства, збереження їх кількості і всебічна підтримка – предмет постійної турботи уряду. Очевидно тому Голландія найрозвиненіша в аграрному відношенні країна.
Наслідком пропонованих змін стануть тисячі господарюючих суб’єктів. Вони будуть споживачами промислової продукції, стимулюючи вітчизняне виробництво тракторів, комбайнів, ґрунтообробної техніки, доїльних апаратів, холодильників, обладнання для переробних підприємств. Держава зможе створити умови, щоб фермеру було вигідно купувати вітчизняні засоби через їх ціну, якість, гарантії обслуговування, інші умови. Це не утопія, а єдино реальний шлях порятунку села, розвитку АПК, відновлення промисловості, вирішення проблеми зайнятості, входження в перший етап приєднання до нової світової науково-технічної революції.