ЛЮДЯМ ПОТРІБНА ПРАВДА

(Відповідаючи читачам – активістам партії)
В наскрізь корумпованому суспільстві, де слова «бізнес», «влада» і «кримінал» стають майже синонімами, будь-якій політичній силі не уникнути випробувань грішми. В партійну сферу, в парламентське життя гроші, як впливовий фактор, “зайшли” з появою партій «Громада» і «Батьківщина», згодом – Партії Регіонів та всього того іншого, що вважає себе політичною елітою нашої держави.

Не уникла випробувань і Соціалістична партія України, її центральне та регіональне керівництво. Поява в структурах, найперше в Політраді СПУ, людей з бізнесу (М.Рудьковський, П.Устенко…) неминуче позначилось на атмосфері в ланках управління і центрального апарату, і регіональних осередків партії. Мало також значення те, що в керівному активі з’явилися люди, котрі спробували міністерського чи губернаторського “хліба”, а втрата цього “хліба” спонукала їх шукати винних у тому. Власне, дивного тут нічого немає, – влада, вплив, амбіції, тимчасові невдачі тощо створюють своєрідне середовище напруги, вихід із якого не завжди простий.
На ускладнення ситуації в СПУ подіяла загалом невдала спроба протидіяти зрадництву В.Ющенка створенням у 2006 році коаліції разом з ПР і комуністами. Про це сказав Олександр Мороз, цитую:
“…Це цілком моя ініціатива і моя, очевидно, помилка. Можливо краще було відійти вбік, дозволивши створити заплановану бізнесову коаліцію з Партії регіонів і Нашої України, зменшивши шквал брехні на соціалістів. Хоч це припущення, бо можливості для шельмування у влади різноманітні і необмежені.”
Варто нагадати і про те, що у 2007 році під час дострокових виборів зусиллями адмінресурсу СПУ не пропустили в парламент: “не вистачило” 22 тис. голосів, хоч лише в Одеській області з протоколів зникло більше 30 тис. голосів на підтримку Соцпартії. Партія стала позапарламентською, втратився найефективніший зв’язок з людьми – головну трибуну в Україні.
У керівному органі партії розпочалася боротьба за “оновлення”, що по-суті означало боротьбу “за булаву”.
“Аргументи” бізнесменів Політради – М. Рудьковського, П. Устенка, не передбачені партійним статутом, подіяли на деяких активістів та привели до сумних наслідків. Владний намір підпорядкувати собі авторитетний політичний бренд – СПУ – з успіхом (для влади) втілився у життя. У підсумку (немає сенсу описувати відому кількарічну судову тяганину) П.Устенко продав партійний бренд (читай – всю юридичну документацію) нинішньому владному угрупуванню. На якій сумі зійшлися – невідомо, але підозріло швидко, без елементарних обов’язкових процедур (конференції, обрання делегатів, тощо) Мінюст зареєстрував зміни до Статуту СПУ та її очільником – І. Киву.
Тим часом, з надуманих причин, очевидно виконуючи установку АП, Мінюст вже кілька років відмовляє в реєстрації партії, заснованої 27 років тому. Безглуздість претензій до партії в цьому разі доведена Вищим адміністративним судом, який зобов’язав Мінюст зареєструвати СПУ на чолі з її керівником М.Садовим. Але і по цей день у Мінюсті не виявилось юристів, котрі “знають як виконати рішення суду”. Дивуватися тут нема чому, адже в “демократичній і правовій” Україні таке можливе.
Розуміючи потребу усунути несправедливість, керівництво СПУ на чолі з М.Садовим звернулось за підтримкою до народного депутата С.Капліна. Але на практиці склався неприємний наслідок від поспіху (про це попереджав О.Мороз): пройшло своєрідне об’єднання на з’їзді незареєстрованої СПУ з партією, яку очолює С.Каплін, обрання його Головою СПУ (без реєстрації останньої, отже, без повноважень юридичної особи і без можливості брати участь у політичному житті, в т.ч. у виборах).
Відтоді минув рік. Днями відбулося правомочне засідання членів Політвиконкому Політради СПУ, де ”…проаналізовано стан розвитку організаційно-політичних процесів, які відбулися впродовж минулого року, починаючи з 30 вересня 2017 р. та зроблені наступні висновки (документ за підписом Голови СПУ, Голови Політвиконкому Політради СПУ М.Садового, – див. http://socparty.com.ua/ index.php/press/news/424-424):
▶ Політвиконком визнав помилковість проведення згаданого з’їзду та вибачився перед членами Соціалістичної партії України за допущений політичний прорахунок;
▶ Політвиконком вважає необхідним повернутися до висхідної точки розвитку СПУ, розглядає різні варіанти включення СПУ у підготовку до президентських та інших виборів.

Думаю, ближчим часом ми повідомимо вас про шляхи і послідовність подолання задавненої кризи в партії.
В будь-якому разі, партія – це люди. Їх переконання, активну позицію буде використано в боротьбі з режимом, за збереження і розвиток України.

]

Сергій МАЛИНОВСЬКИЙ,
перший секретар Черкаського ОК СПУ

Від редакції


Спроба зберегти ідеологію соціальної справедливості втілена декілька років тому Василем Цушком (раніше Першим секретарем СПУ) та іншими небайдужими людьми.

Ними була утворена партія “Соціалісти”. Скоро, однак, виявилося, що засади справедливості в керівній ланці партії розуміють дуже по-різному. В.Цушко, Ф.Влад та інші однодумці не стали конфліктувати, зібрали своїх прихильників у партії “За правду і справедливість”, запропонувавши Олександру Морозу (за підсумком двох соціологічних опитувань) її очолити.
Щоб припинити спекуляції довкола зрозумілого і авторитетного у світі бренду, полегшити ідентифікацію партії серед більше 350 українських партій, з’їзд перейменував партію. Такою вона і зареєстрована: “Соціалістична партія Олександра Мороза” – партія, зі зрозумілою для людей політикою миру, позаблоковості, збереженням землі та інших ресурсів, ліквідацією корумпованої “вертикалі влади” і розвинутим самоврядуванням громад.