Володимир Веретільник: “Черкащанам є ким пишатися за здобуту Перемогу в травні 1945 року”

У вересні місяці виповнюється 75 років з початку звільнення Черкаської області від німецько-фашистських загарбників в роки Великої Вітчизняної війни 1941-45 років. Після майже 33 місяців окупації на землю Шевченківського краю прийшло мирне життя. В ході звільнення Черкащини, що тривало на протязі 175 днів з 22.09.1943 р. по 12.03.1944 р., відбулися такі великомасштабні історичні військові операції, як битва за Дніпро, Корсунь-Шевченківська битва, Умансько-Ботажансьна наступальна операція.
Напередодні цієї ювілейної дати до редакції завітав голова Черкаської обласної організації ветеранів Володимир Веретільник та люб’язно погодився відповісти на кілька наших запитань.

– З огляду на так званий закон про “декомунізацію”, українська влада всіляко намагається стерти в пам’яті нинішнього покоління героїзм представників всіх національностей колишнього СРСР під час тієї страшної війни…
-Чим далі в часі стають події 1941-45 років, ти менше залишається свідків Великої Вітчизняної війни, але…

– Чекайте, то Великої Вітчизняної, чи Другої Світової?
-Вислів “Вітчизняна війна” означає захист своєї Батьківщини на своїй землі від нападу агресора. Це, просто кажучи, захист від ворога своєї домівки, вулиці, населеного пункту, регіону. Це коли на захист Вітчизни піднімається увесь народ – від дітей до дорослих, від керівників держави до кожної людини. Ось тільки кілька прикладі по Черкащині:
13 річний Віталій Проценко – зв’язковий партизанського загону, який діяв в Тальнівському районі, попереджаючи партизанів про карательну операцію фашистів, підірвав себе гранатами під фашистським танком;
19 річна медсестра Черкаської міської лікарні Оксана Тарасюк в боях за Черкаси винесла з поля бою 80 поранених бійців, надала їм допомогу, відбивши з кулемета атаку фашистів , переправила всіх поранених під вогнем ворога на другий берег Дніпра. Вона була видана зрадником і прилюдно в розстріляна…
І таких прикладів дуже багато, коли мешканці нашого краю не змирилися з ворогом, а всіма своїми можливостями боролися з фашистськими завойовниками за загальну Велику Перемогу, свободу і незалежність.
У свідомості переважної більшості жителів України (в т.ч. Черкащини) термін “Велика Вітчизняна війна” був, є і буде в пам’яті, як би не намагалися його приховати всілякі вятровичі та йому подібні. Ніякі закони, укази та вказівки не в змозі заборонити людині пам’ятати своїх близьких і рідних, які полягли в тій страшній війні.
До речі, Велика Вітчизняна війна – це основна складова Другої Світової війни 1939- 45рр., яка завершилася перемогою радянських військ. Термін “Велика Вітчизняна війна” зафіксований в документах Нюрнбергського трибуналу, який засудив і германський фашизм і нацизм. Цим терміном користуються в більшості країн Європи, країн колишнього СРСР, в США…

– Черкащанам є ким пишатися за здобуття Великої Перемоги в травні 1945року…
-Звичайно є, і наша ветеранська організація всіляко сприяє тому, щоб пам’ять про цих людей –героїв, людей-легенд не згасала ніколи. До речі, ми щиро вдячні черкаським соціалістам, їх обласній газеті “Народна правда” за висвітлення матеріалів про наших земляків учасників Великої Вітчизняної, які захищали Батьківщину героїчно і мужньо, воювали на всіх фронтах в лавах Радянської Армії, партизанських загонах, нищили ворога в загонах опору багатьох країн Європи.
Рядовий Григорій Петренко з м.Каніва був серед 28 героїв-панфіловців, які захищали Москву. Він особисто знищив 12 фашистських танків. Останній, 13-й танк знищив, підірвавши себе і його гранатами (посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу).
Рядовий Роман Ковтун, родом с.Юрківка Звенигородського району, майже місяць захищав Брестську фортецю. З групою воїнів вийшов з оточення і героїчно воював до кінця війни.
Капітан Микола Мамай з Городища захищав блокадний Ленінград, збив особисто 11 літаків. Учасник повітряних боїв над Берліном. В останній день війни направив свій палаючий літак на угрупування фашистів, що захищали Рейхстаг (посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу).
У Сталінградській битві брав участь взвод бійців під командуванням лейтенанта Івана Заболотька зі Звенігородки. Захищачи підступи до річки Волги рядом з «Будинком Павлова», взвод відбив десятки танкових атак, знищив сотню ворожих вояк. Загинув на 78 день оборони (зі 100)… Сьогодні – це святе місце у Волгограді , яке називають «Будинок Заболотька».
Лейтенант Михайло Дзигулський із смт.Цибулеве Монастирищенського району, підчас звільнення м.Севастополь при штурмі Сапун-гори закрив амбразуру ворожого кулеметного дзоту своїм тілом, повторивши подвиг О.Матросова (посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу).
Капітан Яків Скусніченко з Маньківського району – учасник битви за Дніпро. При переправі через річку взяв командування батальйону на себе. Першим дістався правого берега і вступив в бій з фашистами, рятуючи життя побратимам підірвав себе гранатами в гущі ворога (посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу).
І таких прикладі дуже багато. Отже черкащанам є ким пишатися за участь їх земляків у Великій Вітчизняній війні!

– А які заходи планує ветеранська організацій з нагоди 75-ти річчя визволення Шевченкового краю від німецько-фашистської окупації?
– Нашою ветеранською організацією заплановано цілу низку заходів щодо відзначення цієї ювілейної дати. Розпочалися вони 22 вересня. Ця дата також і державне свято – День Партизанської Слави, а на Черкащині воювало з ворогом 32 партизанські загони та 69 підпільних організацій і груп, в яких брали участь близько 14-ти тисяч наших земляків. Про них можна дуже багато розповідати – чого тільки вартий партизанський загін, який діяв у Холодному Яру на Чигиринщині під командуванням Петра Дубового.
Черкаська обласна організація ветеранів з нагоди 75-річчя визволення області від окупантів ініціювала проведення Всеобласної естафети пам’яті “Cлава визволителям Черкащини”, яка стартувала в смт Драбів 22 вересня і триватиме до 12 березня 2019 року – дня визволення останнього населеного пункту області. До участі в естафеті запрошені ветерани всіх категорій, місцеві органи влади, трудові колективи всіх форм власності, громадські організації, молодь. Основне завдання в ході естафети – поглиблення співробітництва ветеранської організації з місцевими органами влади, громадськими організаціями , просто не байдужими людьми щодо увіковічення пам’яті про подвиги старшого покоління в роки Великої Вітчизняної війни.
На жаль, молоде покоління наразі мало що знає про своїх прадідів та їх участь у тій страшній війні, а державницька політика налаштована на переписування історії. Тому наше завдання – доносити правду молоді та вчити її любити та захищати свою Вітчизну так, як це робили їхні прадіди.
Сподіваюсь, що редакція газети “За правду і справедливість” буде також нам в цьому сприяти.

– Звичайно! Ми це робили й будемо робити в подальшому на сторінках нашої газети.

Бесіду вела Дар’я Чепурна