УКРАЇНА НА ПРОДАЖ

Влада докрадає останні крихітки
В Україні стартував новий етап розпродажу держвласності. Фонд державного майна оголосив аукціони по 147 об’єктах так званої малої приватизації. Очікується, що до кінця року буде виставлено на продаж ще 750 подібних об’єктів, а експерти вже називають нинішню кампанію узаконеним крадійством колишньої соціалістичної власності, яка повинна належати народу.
 

УЗАКОНЕНА КРАДІЖКА

Як ми вже повідомляли, на початку цього року Верховна Рада прийняла нові правила приватизації державного майна, завдяки чому можуть бути продані близько 3,5 тисяч підприємств, у тому числі збиткових. Нагадаємо, що на проведенні масштабної приватизації наполягали не лише українські чиновники, але й міжнародні партнери. Зокрема, Міжнародний валютний фонд озвучував ухвалення відповідного закону як одну з умов для отримання траншу.
В даному випадку, у рамках малої приватизації держава збирається позбавитися від “баласту” у вигляді акцій збиткових підприємств і таких, де державі належать незначні пакети акцій. А також від єдиних майнових комплексів, окремих будівель та недобудов, які знаходяться на балансі центральних і місцевих органів влади.
Продаються і соціальні об’єкти: школи, дитячі садки, лікарні та медпункти. В основному – або недобудови, або напівзруйновані будівлі.
Як відомо, Закон про приватизацію ухвалили ще в 1992 році, і він із самого початку за своєю суттю був злодійським і шахрайським.
“У громадян України, як власників засобів виробництва, були нахабно вкрадені ці самі засоби виробництва. І ця крадіжка була легалізована у вигляді закону. Але те, що громадян позбавили власності завдяки закону, свідчить: Україна як не була правовою державою, так нею і не стала. Всупереч логіці та здоровому глузду, в Україні приватизацією назвали продаж держмайна. Насправді ж, приватизація ніколи і ніде не була продажем держмайна. Це взагалі не продаж. Приватизація – це остання стадія санації підприємства, тобто операція передачі прав власності збанкрутілого підприємства, якому вже не допомагають ніякі заходи уряду, – в приватні руки. Так от, нічого подібного в Україні ніколи не було, і це позначено законом про приватизацію 1992 року”, – говорить експерт Центру аналізу економічної політики Юрій Гаврилечко.
За словами експерта, почавши розпродаж державного майна, Україна зіткнулася з проблемою жебраків і злодіїв. Тобто, з одного боку убогі українські громадяни нічого собі не змогли купити – у них на це банально не було грошей. До того ж, вони ніколи в житті не були хазяями заводів, магазинів, перукарень та ін. (у Радянському Союзі приватної власності на засоби виробництва просто не існувало).
Отже, все, що продавалося, насправді банально кралося тими громадянами, які на той момент отримали таку можливість. Це були або представники криміналітету, або ті, хто належав до тих або інших органів влади. І в результаті так званої приватизації (яку народ влучно охрестив “приХватизацією”) держава не отримала нічого, окрім колосальних збитків.
ПРИВАТИЗАЦІЯ – К ВИД ВБИВСТВА ПІДПРИЄМСТВ

На сьогодні доля держвласності в економіці України, за різними оцінками, складає від 10 до 20%, але й їх хочуть раздерибанити. Хоча для того, щоб держпідприємства запрацювали ефективно, там просто слід навести елементарний порядок і викоренити корупцію.
До речі, у нас цей показник вже зараз в 1,5-3 рази нижче, ніж в середньому по найрозвиненіших країнах “Золотого мільярда”. Наприклад, у Франції державний сектор економіки складає 33%, в Німеччині та Великобританії – близько 30%, і навіть в США – більше 20%.
“Тобто, за показником роздержавлення ми мало не всіх у світі обігнали. Але ось невдача – оскільки злодії не вміють управляти власністю, ми єдина з колишніх республік СРСР, яка має ВВП нижче ніж в 1990-у році. Мало того, злодії ніколи і не вчаться управляти економікою, тому що у них інший склад мислення”, – сказав Гаврилечко.
На його думку, іноземного покупця українське майно не дуже цікавить, тому що він-то якраз і збирається ним управляти.
“А управляти він ним не може в силу природних причин, які спираються на постійні зміни в українському законодавстві, що передусім стосуються прав власності та податків. Якщо ви не можете розрахувати свій бізнес-план на п’ятирічку, ви, природно, не зацікавитеся купівлею. Вкладатися в якісь активи України можуть тільки шахраї та спекулянти, єдиним завданням яких є як можна дешевше купити якийсь актив, а потім якнайшвидше його знищити та перепродати і заробити на цьому грошей. Дуже швидко, тому що умови можуть змінитися.
Саме тому черговий етап приватизації значну частину цих підприємств просто вб’є. Бюджет, природно, з цього нічого не отримає, кількість робочих місць в результаті стане менше. І громадяни будуть благополучно витіснені з ринку праці України на ринки суміжних країн.
Як завжди, велика частина наших громадян розповзається в двох напрямах – східному і західному, тобто Польща і Росія. Це природний підсумок того процесу, який на Україні чомусь називається приватизацією, хоча насправді це розкрадання майна громадян України, здійснюване за допомогою законодавчих процедур”, – зробив висновок Гаврилечко.
В зв’язку з цим доречно нагадати, що за даними Інституту економіки і прогнозування НАНУ, більше 95% підприємств України, які були приватизовані приватниками за роки незалежності, не стали працювати краще, не модернізували виробництво, не впровадили нових технологій, не збільшили кількість робочих місць, і в цілому не стали ефективнішими при нових власниках.
“За роки незалежності з України вивели в офшори близько 90 млрд доларів. Щось з цих грошей час від часу повертається через офшорні компанії з українськими власниками. Але ми себе довели до такого стану, що на американські та європейські інвестиції ми претендувати не зможемо. Навіть азіатські гроші, не кажучи вже про російські, сюди не прийдуть – вони не захищені. Навіть наші олігархи бояться повертати гроші в країну, де вони живуть; вони побоюються, що в 2019 році знову щось поміняється, і в них віднімуть власність.
У 2014 році приватизація була виконана на 2,7%, в 2016 році – 8,9%. Інвесторів не цікавить українське Сомалі, навіть наші олігархи бояться вкладати гроші сюди через страх, що щось переграють”, – вважає директор Українського інституту аналізу і менеджменту політики Руслан Бортник.
До речі, в 2018 році держава сподівається отримати до бюджету від приватизації 21,3 мільярда гривень. Але все йде до того, що й ці плани уряду впадуть з оглушливим тріском. Судіть самі: за перші півроку Фонд перерахував до бюджету тільки 0,05 мільярда гривень, або 0,2% річного плану. З січня по червень в приватні руки вдалося передати тільки два об’єкти, і обидва вони знаходяться в Тернопільській області – приміщення гаражів і незавершене будівництво 40-квартирного житлового будинку.
Тобто про загальний успіх не може бути й мови.

Олександр Михайлов