ГРОШЕЙ НЕМАЄ, АЛЕ ВИ ТРИМАЙТЕСЬ!

Чи увійдуть затримки пенсій в систему?
Черговий обвал гривні по відношенню до долара викликав цілий шквал коментарів з боку експертів – про жалюгідний стан державного бюджету, фінансової системи, і економіки в цілому. Вже зараз зрозуміло, що все це виллється в зростання цін, тарифів, а також в недофінансування соціальних програм. Одним з негативних ефектів може стати і затримка пенсій – вперше за багато років це вже сталося в липні, і немає ніяких гарантій, що це не повториться знову.

ФІНАНСИ СПІВАЮТЬ РОМАНСИ

Експерти говорять, що головна причина липневих невиплат – проблема з наповненням бюджету. Простіше кажучи, затримки з виплатами були викликані тим, що з бюджету на рахунки Пенсійного фонду вчасно не надходили гроші. А основним джерелом наповнення ПФУ є спеціальний податок з працюючих громадян – єдиний соціальний внесок (ЄСВ).
Тоді глава Держказначейства Тетяна Слюз завірила стривожений народ – мовляв, нічого страшного не сталося, все під контро-лем. “Ми надаватимемо позики для виплати пенсій, щоб покрити короткострокові касові розриви надходжень ЄСВ”,- оптиміс-тично заявила чиновниця.
Проте вже через декілька днів були обнародувані дані про виконання державного бюджету, які примушують засумніватися в оп-тимізмі Тетяни Слюз. Ці дані свідчать про те, що за станом на кінець червня дефіцит бюджету складав близько 10 млрд грн.
Нагадаємо, в 2017 році до кінця першого півріччя надходження до бюджету набагато перевищували запланований показник: профіцит склав близько 30 млрд грн . Правда, вже до кінця року намітилася “дірка” розміром 3,4 млрд. грн…
Якими будуть результати 2018 року, якщо вже влітку до бюджету недозбирали 10 млрд грн, – уявити важко.
А це свідчить, що ситуації із затримками пенсій можуть повторюватися.
“Такі ризики існують, тому що в державному бюджеті бракує грошей. У нас не виконується план по надходженню коштів до держбюджету, і навряд чи щось зміниться в найближчому майбутньому. Так що Пенсійний фонд не знає, чи дадуть вчасно дота-ції. Якщо їх затримають – знову будуть затримки з виплатами. Але щоб в майбутньому не було перебоїв, треба або брати кредити, або проводити емісію, інших шляхів немає “, – говорить президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко.
Навряд чи варто говорити, що і кредити, і емісія (запуск друкарського верстата) можуть створити лише видимість тимчасового полегшення, але з часом ще більше погіршать ситуацію.
Економічний експерт Тарас Козак також вважає, що головною причиною затримок з пенсійними виплатами є проблеми з бю-джетом.
“Спочатку йшлося про якісь технічні питання, тому що ніхто не хотів визнати, що в Пенсійному фонді бракувало грошей для виплат пенсій. Адже зрозуміло, що це удар по Пенсійному фонду, по Мінфіну, по уряду. І намагалися приховати причину, поси-лаючись на якісь технічні питання “, – пояснює розбіжність версій Тарас Козак.
Проте експерт вважає, що в уряді намагатимуться зробити усе можливе, щоб не допустити повторення липневої ситуації. Але головна причина – не турбота про народ, а небажання “втрачати бали” перед виборами.
“Теоретично ситуація може повторюватися, тому що цього року бюджет не виконується. Але я думаю, цьому питанню приділя-тиметься особлива увага. Тому що, по-перше, такі збої створюють проблеми великій кількості людей, по-друге, це передвиборний рік, і подібні ситуації дуже б’ють по електоральних настроях. І по-третє, в силу тих заходів, які приймає уряд, поки грошей по-винно вистачити, я не думаю, що до жовтня будуть проблеми. А ось в жовтні таке може статися, якщо виявиться, що МВФ не дає нам наступний кредит. У такому разі ми не можемо узяти дешеві кредити і у інших фінансових структур і держав. Тому що усі вони чекають, щоб Україна виконала умови МВФ. Від цього залежить і фінансова допомога Всесвітнього банку, Європейського Союзу і допомога від інших держав “, – пояснює Тарас Козак.

ПЕНСІЇ В УРСР

Оскільки в ці дні ми відзначаємо 27-у річницю Дня Незалежності України, доречно згадати і про те, якими були пенсії в Радя-нській Україні.
Скажемо відразу, в сучасних ЗМІ про них ходять в основному лише чутки і домисли. Адже майже усі радянські пенсіонери дав-но відправилися в “кращий світ”, а їх діти в 70-80-і роки ще бігали пішки під стіл. Майже ніхто не пам’ятає, скільки ж насправді отримували їх дідусі та бабусі, зате багато бажаючих зображувати життя радянських пенсіонерів або голодним пеклом, або, навпа-ки, безтурботним раєм.
Що ж, заглянемо в статистичні довідники. Розмір середньої пенсії в УРСР довго був дуже скромний – і тільки в 1990-му він ви-ріс до 103-х карбованців. Але це в середньому. Найменшою була пенсія у зв’язку з втратою годувальника : 57 крб в 1990-му. І отримували таку пенсію від 1,2 до 1,4 мільйонів жителів республіки (їх кількість змінювалось з роками).
Чисельність пенсіонерів-інвалідів була на рівні 1,3-1,4 мільйона. Але тут розбіжність розмірів пенсії була дуже великою. Пенсія інвалідів 1-ої групи (профзахворювання та травми) складала 127 крб, а ось пенсії інвалідів 3-ої групи – лише 60 крб.
З пенсіонерів за віком біля третини (3,5 мільйона в 1990-му) отримували мінімальну пенсію – близько 70 крб. Відмітимо, що тоді на мінімальну пенсію були приречені усі, хто не мав достатнього робочого стажу (25 років у чоловіків і 20 років у жінок), отримував зарплату нижче мінімальної (якщо працював лише на півставки або “підробляв”), а також більшість колгоспників.
Причому, розмір пенсій у колгоспників визначався окремим законом, який не передбачав додаткові надбавки. Так що історії про сільських бабусь, які отримували в 70-і роки всього 32 крб пенсії, – цілком реальні. Але вже в 80-х роках розмір мінімальної пенсії для селян чотири рази мінявся у бік підвищення, і в 1987 їм усім надали мінімальну пенсію в 70 крб.
Правда, критики СРСР при цьому недоговорюють про те, що сільські пенсіонери не платили за комунальні послуги (електрику, воду, газ-вугілля), мали право на безкоштовне отримання в колгоспі продуктів харчування і корму для домашнього господарства, а також право торгувати на ринку продуктами зі свого господарства.
Користуючись цими пільгами, заповзятливі сільські сім’ї саджали на базарі маму (тещу), що вийшла на пенсію, і машинами во-зили їй на реалізацію молочні продукти, яблука-груші, ягоди, овочі, зелень, насіння. Причому не лише зі свого саду-городу, але і з колгоспного. Але, звичайно, далеко не всі займалися таким успішним бізнесом.
Найбільші пенсії були в промисловості: в 1990-му році середня пенсія колишніх робітників складала 112 крб, наближаючись до максимального порогу (120 ). Але і його можна було перескочити: за безперервний 15-річний стаж роботи, або за тривалий зага-льний стаж (понад 35 років) до пенсії додавали 10% надбавку, а за 25 років роботи на одному підприємстві – 20%.
Тобто максимально можлива пенсія в УРСР досягала 144 крб – причому це була пенсія не депутатів і суддів, а сталеварів, верста-тників, шахтарів та ін.
Тепер порівняємо це з сучасними пенсіями, не забуваючи при цьому, що на мінімальній і соціальній (0,75 від мінімальної) пе-нсії в Україні сидять майже 7 мільйонів пенсіонерів, тобто більше половини. На протилежній стороні – близько 300 тисяч “обра-них” (депутати, судді, генерали, високопосадові чиновники) з максимальними пенсіями понад 9 тисяч гривень кожному.
У кінці 80-х бабуся-колгоспниця отримувала 70 крб пенсії, зараз, через 30 років, її дочка отримує 1435 гривен (50 доларів). Зда-валося б, що нинішня мінімальна пенсія в доларах виглядає переконливіше, ніж радянська в “дерев’яних” карбованцях. Але ось питання: чи зможете ви сьогодні поїсти на долар стільки ж, скільки, скажімо, в 1988 році на карбованець?
Буханець “соціального” хліба сьогодні коштує близько 10 гривень (36 центів), а в УРСР коштував 16 копійок. Півлітра кефіру зараз коштує 10-12 гривень (40-45 центів), а в УРСР 12 копійок (скляна тара зда-валася). Котлета в недорогій закусочній – близько 15 гривень або 57 центів, за радянських часів за 57 копійок ви могли купити дві-три порції відмінного м’ясного блюда з підливою. А “совковий” фруктовий компот за “п’ятак”, що стояв в кожній їдальні! Що сьогодні можна купити з напоїв за 5 центів – тобто за 1,3 гривні? Хіба що склянку газованої води без сиропу.
Олексій Градов