МЕРТВІ ДУШІ

Чому влада України боїться перепису населення
Чим ближче до виборів, тим гостріше постає питання –
а скільки в Україні реальних виборців? І це питання точно
не риторичне, а швидше стратегічне. Адже відсутність точного обліку кількості населення і плутанина в даних про його склад, дають чиновникам величезні можливості для розкраданя та масових фальсифікацій, а також гальмують загальний розвиток країни.

В КАЛАМУТНІЙ ВОДІ

Нещодавно було офіційно оголошено, що Кабмін доручив провести пробний перепис населення в двох районах в 2019 році. Повноцінну процедуру призначили на 2020 рік.
Проте у експертів виникають сумніви в тому, що влада здатна її організувати. А головне – чи захоче?
При цьому нагадаємо, що Україна – єдина країна в Європі, де перепис населення не проводився вже 17 років (хоча за правилами ООН перепис необхідно організовувати кожні 10 років). В Україні ж вона востаннє була в 2001 році. Тоді нас нарахували 48 млн 457 тис., і з того часу чисельність населення стабільно скорочувалася, проте дату нового перепису постійно переносили – до кращих часів.
Але при тому різні міністерства та відомства з року в рік подають статистику, що суперечить одна одній, – створюється враження, що всі ці “цифри” узяті просто зі стелі. Але це нікого не хвилює – адже під “дуті”, висмоктані з пальця цифри ось вже роками успішно виділяють мільярди гривень платників податків, які так само успішно розкрадаються.
Наприклад, оцінки різних відомств про кількість працюючих українців відрізняються… на 3 мільйони людей! Чималі гроші виділяються з бюджету на забезпечення пільг, але величезна кількість людей, які мають право на транспортні пільги (12 млн), пояснюється лише повною відсутністю адекватного обліку. Що ж до переселенців, то Міністерство соціальної політики обмежується їх офіційною реєстрацією, називаючи цифру близько 1,5 млн. Але скільки з них реально живе на підконтрольній території, і в яких саме регіонах, відомство не знає.
І такий безлад – у всьому. Але усіх все влаштовує. Адже в “каламутній воді” можна добре ловити “жирну рибу”.
Особливо великий простір для фантазій відкривається в соціальних програмах. Не випадково в Україні за всі роки незалежності так і не створений єдиний реєстр пільговиків. Кожне відомство захищає свою базу даних, оскільки відкриття цієї бази і перехресні перевірки можуть виявити фіктивні дані – “мертві душі”, на яких виділяються гроші.

ЦІНА ПОМИЛОК

Повна невизначеність в загальній чисельності населення і хаос в обліку пільгових та інших категорій, завдає непоправної шкоди і соціально-економічному розвитку країни.
Варто розуміти, що неточності в оцінках кількості населення – це помилки в прогнозі внутрішнього споживання, неточності в розрахунках об’ємів соціальної допомоги, неможливість розрахунку навантаження на інфраструктуру і складання прогнозів розвитку трудового потенціалу. Усе це робить неможливим вибудовування адекватної економічної політики.
Особливо гостро стоїть питання про достовірність демографічних даних і відомостей, що містяться у базах різних міністерств і відомств після 2014 року. За найскромнішими оцінками, з 2015 до середини 2018 року з країни виїхали близько 5 млн мешканців. Число тих, хто виїхав за кордон на постійне проживання, оцінюється в сотні тисяч. Маса людей сьогодні знаходиться на заробітках. Але чи можна планувати і проводити якісь реформи, якщо невідомо, скільки українців реально проживає в країні?
Наприклад, за даними Держстату, в Україні є 17 млн громадян працездатного віку, з яких 16 млн, – нібито працевлаштовані (інші оцінки говорять про 10 млн офіційно працевлаштованих), і 1 млн – безробітні. Але при чисельності населення в 42,5 млн чоловік, за усіма демографічними критеріями працездатних мають бути близько 23 млн. І якщо це так, то безробітних (по-іншому кажучи – офіційно не працевлаштованих) у нас не один мільйон, а як мінімум сім.
При цьому уряд будує якісь плани по масштабній пенсійній реформі, навіть не маючи уявлення про те, скільки саме людина може платити внески до Пенсійного фонду! Цей абсурд вже почав приносити свої потворні плоди – у вигляді затримок з пенсіями (немає грошей від ЄСВ), і далі цей негативний ефект буде рости із швидкістю снігової лавини.
А якщо у нас дійсні 7 млн офіційно не працевлаштованих, тобто потенційних платників ЄСВ, то і пенсійна реформа могла б мати зовсім інший зміст – замість підвищення необхідного трудового стажу (вважай – пенсійного віку) можна було просто дати людям роботу, або вивести їх з “тіні”.
За словами експертів, за відсутності достовірних цифр про кількість і склад населення, необгрунтованими є також реформа охорони здоров’я, монетизація пільг, різні житлові програми, і т. д.

ПЕРЕПИС – СПРАВА ПОЛІТИЧНА?

Є в цій справі і політичний підтекст. Адже усі ці “мертві душі” і приписки дозволяють не лише отримувати бюджетне фінансування під “дуті” цифри пільговиків, але й залучати кошти від міжнародних донорів під різні “реформи”.
Крім того, в суцільному незнанні легше приховати масштаби вимирання країни. Будемо реалістами – українців вже давно не 48 млн, як це було при останньому переписі (про 52 мільйони при жахливому і тоталітарному Союзі залишається тільки складати легенди). За різними оцінками експертів, нині реально в країні мешкає від 28 до 32 мільйонів.
З кожним роком нас стає менше. Головні причини – висока смертність, низька народжуваність, відтік людей працездатного віку за кордон, і озброєний конфлікт на Донбасі.
Цікаво, що майбутні вибори також проводитимуться в умовах відсутності об’єктивної інформації про кількість виборців. А це – прекрасна можливість для фальсифікацій. Влада не зацікавлена в реальних цифрах. Адже “мертві душі” зокрема дозволяють здійснювати маніпуляції з результатами виборів.
У скільки обійдеться перепис населення? В уряді заявляють, що ціна питання – один мільярд гривень! На перший погляд – сума велика, але якщо врахувати, що тільки на виплати пенсій держава витрачає в місяць приблизно 22 млрд грн – не так страшний чорт, як його малюють. Адже якщо після перепису в пенсійній системі виявиться хоч би 1% “мертвих душ” (а буде значно більше), то уся загальнонаціональна кампанія по перепису населення окупиться за 5 місяців. Ще більший економічний ефект дасть верифікація пільговиків, інвалідів та інших категорій, які одержують соціальні виплати.
Таким чином, якщо виходити з державних інтересів, перепис населення – економічно вигідна. Збиткова вона тільки для чиновників, які збагачуються за рахунок “мертвих душ”.
Олександр Михайлов