ХЛІБ НАШ НАСУЩНИЙ

Звістки з продовольчого ринку все більше нагадують повідомлення з театру військових дій: ціни невблаганно зростають, а купівельна спроможність наших бюджетів так само невблаганно знижується. Навіть за даними Держстату, тільки за червень подорожчало 45% продуктів з так званого “соціального асортименту” (це продукти найпершої необхідності). Серед них – хліб, борошно, вершкове масло, риба, та ін.

ЧИ ВДАСТЬСЯ ПРИБОРКАТИ ЦІНИ?

Цей процес вже здається нескінченним та незворотним: за даними Асоціації постачальників торгівельних мереж, в липні знову подорожчали ще близько 70% продуктів з соціального асортименту. В цілому, за два останні роки ціни на більшість продуктів харчування збільшилися на 40-80% і більше, значно випереджаючи незначні надбавки до зарплат і пенсій більшості громадян.
Може, через співчуття до народу, а швидше за все – через вибори, що наближаються, ряд народних депутатів робить спроби воскресити систему державного регулювання цін на соціально важливі продукти харчування. Відповідні пропозиції містить законопроект №8569, поданий групою парламентарів у Верховну Раду 6 липня цього року.
У пояснювальній записці до документу автори звертають увагу своїх колег на той факт, що після відміни державного конт-ролю за цінами (з 1 липня 2017 року) в Україні позначилося різке зростання вартості продуктів.
Так, в минулому році, за даними Асоціації постачальників роздрібних мереж, продуктові ціни виросли в середньому на 17,7%. Ще “плюс” 14% чекають від цін в році нинішньому. Депутати вважають, що винити в цьому слід не курс долара, а відсу-тність уваги уряду до цієї проблеми. Адже, незважаючи на номінальне збільшення пенсій та “мінімалки”, жити українцям легше не стало – в цілому купівельна спроможність людей не зросла, а впала.
Наприклад, експерти Асоціації постачальників торгівельних мереж підрахували скільки продуктів можна було купити на “мінімалку” рік тому і зараз. Висновок виявився таким, що шокує: купівельна спроможність діючої мінімальної зарплати в 3723 гривні виявилася на 17% менше, ніж купівельна спроможність минулої (3200 грн).
Щоб хоч якось виправити положення, депутати пропонують встановити контрольовану торгову націнку на ряд продуктів харчування, і обмежити її рамками від 5 до 15 відсотків – конкретний рівень по кожній позиції визначатиме Кабмін. Виписа-ли і перелік продуктів, до яких слід застосовувати цю норму. Це:
▶ Борошно пшеничне вищого гатунку;
▶ Хліб, хлібобулочні вироби з борошна пшеничної і житньої простої рецептури;
▶ Макаронні вироби і крупи;
▶ Яловичина і свинина, окрім безкісткового м’яса;
▶ М’ясо птиці, курятина;
▶ Ковбаса варена;
▶ Молоко коров’яче, вершки, сир;
▶ Яйця курячі;
▶ Олія соняшникова;
▶ Цукор, овочі.
Чи допоможе така методика втихомирити зростання цін – доки неясно. Адже справа не лише в жадобі роздрібних магази-нів, що встановлюють високу націнку, але і у вартості продуктів у постачальників і виробників (а за даними Держстату за останні 2 роки дуже упевнено “підросли” і вони. Не секрет, що собівартість виробництва продуктів харчування росте і через зростання цін на енергоносії (газ, електроенергія, пальне). Крім того, щоб пропоновані норми працювали, мало встановити обмеження на рівні закону – необхідно забезпечити контроль за їх виконанням. Самі ж депутати в деталі цього процесу вдава-тися не стали і виділили уряду 3 місяці для розробки усіх необхідних механізмів і написання підзаконних актів.

ЗВОРОТНИЙ БІК МЕДАЛІ

Ще одна небезпека підбирається до простих українців з іншого боку. Для багатьох стало несподіванкою те, що така бажана Асоціація з Євросоюзом дала нам не лише безвіз, але і цілий ряд економічних зобов’язань. У їх числі – заборона на виробни-цтво молока і м’яса на продаж в умовах приватних господарств. За новими правилами, на це мають право тільки агрохолдінги, які мають іноземний капітал, оскільки інших агрохолдінгів в Україні вже практично немає. Така вимога ЄС, хоча на даний момент дрібні приватні господарства забезпечують 70% м’ясного і 75% молочного виробництва України.
За словами представника FAO (продовольчої організації ООН) Андрія Ярмака, вимоги ЄС справедливі та обгрунтовані. Мо-вляв, за якістю українське молоко домашнього виробництва нібито таке погане, що навіть українську сировину вищої якості в Європі не взяли б на переробку, не кажучи вже про другий рівень (визначається за мікробіологічними показниками). Те, що відповідає вимогам ООН – це аналог якості “екстра”, якого в Україні дуже мало.
“Ми повинні орієнтуватися саме на таку якість і такий рівень безпеки, якщо хочемо в майбутньому розвивати нашу молочну промисловість і експортувати продукцію. Треба поважати і власних громадян, і не вважати їх споживачами третього сорту”, – говорить Ярмак.
Після таких слів виникає тільки одне питання: якщо домашнє молоко українських селян настільки погане і небезпечне, то як його тисячоліттями пили наші предки і не вимерли? А якщо хтось заперечить, що зараз “екологія не та”, то претензії євро-пейських експертів зводяться зовсім не до екології, а до недостатньої стерильності утримання корів, процесу їх доїння (без доїльного апарату), недостатнього охолодження і так далі. І якщо міркувати логічно, то мимоволі приходиш до невтішного висновку: під вивіскою боротьби за високі стандарти споживання – йде захист права корпорацій на знищення приватного селянського виробництва – щоб зачистити ринок від небажаних конкурентів. Уся родзинка в тому, що в євроасоціанованій Україні більше 60% населення живуть на межі (чи за межею) убогості, і не в змозі оплачувати молоко елітних категорій якості.

КУДИ БІДНОМУ СЕЛЯНИНОВІ ПОДАТИСЯ?

Таким чином, в Україні на наших очах розгортається продовольча катастрофа, і вже дуже скоро, після повного впроваджен-ня європейських норм якості, країну чекає молочно-м’ясна криза. На селі готуються масово пускати під ніж поголів’я великої рогатої худоби. При цьому вже зараз сало, м’ясо і молоко в Україні дорожчі, ніж в Польщі та Литві.
Експерти попереджають: якщо станеться масовий забій худоби, молоко і м’ясо місцевого виробництва (і без того дорожчі, ніж в ЄС) подорожчають ще як мінімум на 20%. Доведеться більше завозити з ЄС, де сільське господарство щедро субсидуєть-ся – і тоді м’ясному і молочному виробництву в Україні остаточно настане кінець.
В зв’язку з цим варто нагадати, що в порівнянні з 1990 роком українське молочне стадо скоротилося в 4 рази (з 8,5 млн. до 2,1 млн. корів), а поголів’я свиней – в 3 рази (з 20 млн. до 6,5 млн. голів). І тенденція йде у бік подальшого падіння власного виробництва.
Результати в наявності: в Україну масово завозиться німецьке і польське сало, яке в рази дешевше за українське. Тільки за 2017 рік продукція рослинництва подорожчала на 6,8%, тваринництва – на 32,2%, сало – на 68%.
В цілому український овочевий продуктовий кошик подорожчав в 2017 році на 37%, а м’ясний – на 36%. Причому, якщо люди з високими статками і так харчувалися імпортом, то для них подорожчання обійшлося в 10%. Зате для пенсіонерів і осіб, які залежать від соціальної допомоги, їжа подорожчала на 35%. Іншими словами, бідні збідніли набагато більше, ніж багаті. Хоча кого зараз можна на Україні вважати багатим? Очевидно, того, хто в змозі регулярно купувати м’ясо і молоко.
За прогнозом Асоціації постачальників торгівельних мереж, вже до кінця 2018 року приблизно поло-вина українських продуктів коштуватимуть дорожче, ніж польські. На практиці це означає, що різко зросте експорт продовольства з країн ЄС, а українська продукція залишиться непотрібною через свою дорожнечу. Таким чином, економічна політика нинішнього режиму прискореними темпами веде власного селянина до могили.
Олександр Полуянов