СОЦІАЛІСТИЧНА ПАРТІЯ ОЛЕКСАНДРА МОРОЗА МИ ЗНАХОДИМОСЯ В ПРОЦЕСІ ФАКТИЧНОЇ ЛІКВІДАЦІЇ ДЕРЖАВИ

Йде цілеспрямований процес знищення держави, який здійснюється владою під зовнішнім управлінням. Складовою цього процесу є зруйнована повністю економіка, тому, зокрема, ніякої гарантії щодо зростання бюджету немає. Відбулася абсолютна деградація виробництва. Масове безробіття спонукає людей продуктивного віку втікати з України. Маємо приблизно половину населення від того, що було в 1991 році. Якщо ж взяти до уваги ще й структуру населення, то ситуація взагалі трагічна, оскільки і за віковим складом, і за рівнем народжуваності (вона вдвічі менше від смертності) процес розвивається небезпечно, вже тільки цього достатньо для зникнення держави.

В цей же час владою підтримуються різні протистояння всередині суспільства, і окрім балачок про єдність нічого не робить-ся насправді. На історичній, етнічній, релігійній, культурній і інших підставах відбувається те, що не допустимо у нормальній державі.
А практичні кроки до нищення державності полягають у тих псевдореформах, котрі відомі всім людям – це пенсійна, ме-дична, готується земельна, адміністративно-територіальна і інші, які об’єднуються лише одним – всі вони антиконституційні. Влада діє злочинно, використовує методи, які відповідно класифікуються Кримінальним кодексом.
Нинішній етап характерний і тим, що всі суб’єкти політичного дійства (вони всі, як правило, входять у певні фінансово-кримінальні групи) стали на старт політичних кампаній, щоб знову дістати владу і використовувати її, як і раніше, — для осо-бистого збагачення.
Нинішня влада знає, що вона не має підтримки у населення, тому не готується до реальних виборів. Вона хоче залишити все як є, вкинувши в стіни парламенту (для годиться) недолугий виборчий кодекс, яким не можна користуватися навіть в разі прийняття. Влада орієнтується на підтасовку голосів, на заміну протоколів комісій. Не випадково не проводиться вже 18-й рік перепис населення, щоб мертві і живі (емігранти також) «голосували» як треба. З цією ж метою прискорюється «доброві-льне» об’єднання громад, щоб спростити можливість фальшування виборів. Враження таке: влада народу чужа. Так воно і є, бо вона неконституційна. Адже Конституція не дозволяє ні президенту, ні депутатам, ні урядовцям займатися прибутковою діяльністю, а вони всі свої зусилля зосереджують лише на власному збагаченні.
Та найбільша тривога виникає з приводу того, що може загостритися ситуація на сході України, платою за збереження ни-нішньої влади стануть сотні і тисячі смертей. Це надто висока небезпека і нічим не виправдана ціна.
В декого може вистачити клепки, щоб вдатися до сили. Це передбачає змогу, оголосивши військовий стан, припинити всі-лякі політичні кампанії, зберегти свою присутність у владі. Тут не йдеться ні про територіальну цілісність держави, ні про захист України, там є лише персональний інтерес людей, які давним-давно себе бачать поза межами України. Це видно з їхніх статків, офшорних рахунків, з маєтків, які вони мають у Лондоні, в Іспанії, в інших країнах. І безперечно, це все в сукупності підтверджує одне: ми знаходимося в процесі фактичної ліквідації держави.
Така дійсність, але не можна цього допустити, Україна має шанс стати кращою державою для власного народу, не гіршою, ніж, скажімо, скандинавські країни. Цей шанс не можна втратити, бо іншого доведеться чекати ще не одну сотню років.
Ключ до позитивних перемін, – система влади. Суть її викладена в документах нашої партії. Зрозуміло, що найкоротший шлях до необхідної суспільству мети – референдум з приводу змін до Конституції, де буде передбачений баланс гілок влади, забезпечене реальне народовладдя, ліквідована адміністративна вертикаль, на найвищий рівень поставлене самоврядування, розмежованими стануть бізнес і влада, а корупція та інші види криміналу будуть витіснятися з суспільного життя владою на-роду, контролем народу над усіма процесами. Коли людина відчуватиме, що від неї, а не від чергового злодійкуватого царя, залежить її власний добробут, успіх сім’ї, лад в громаді і державі, тоді вона стане відповідальним громадянином, українцем (незалежно від етнічного походження), а не хохлом. Тоді повертатимуться на Батьківщину нинішні емігранти, бо вдома вони зможуть себе реалізувати як л ю д и.
Провести референдум за ініціативою народу в нинішній ситуації важко. Але вибори все-одно будуть і, готуючись до них, треба об’єднати можливості позапарламентських партій і громадських організацій (вони не зв’язані нинішнім владним «об-щаком»), згуртувати всіх небайдужих. Є різні для того засоби, спільний виборчий список в тому числі (можемо надати таку можливість під брендом нашої партії). Важливо об’єднати тих, хто розуміє загрозу катастрофи, вміє працювати, здатен служи-ти народу.
Такі люди є.