СОЦІАЛІСТИЧНА ПАРТІЯ ОЛЕКСАНДРА МОРОЗА БЕЗУМСТВО ВІЙНИ ТРЕБА ЗУПИНИТИ

Чи є військові дії на Сході України ширмою для того, щоб продовжити життя даної влади або щось інше? Можна вважати і так. Але проблема складніша. Її треба не коментувати, а вирішувати, безумство війни треба зупинити.
Вважаємо, що ця війна – тяжкий, масштабний, але, з огляду на перспективу розвитку держави, все-таки епізод. Ми ж торкаємося засадничих речей, на основі яких країна розвивається тривалий період.

Війна на Донбасі, анексія Криму – події, що підтверджують наявність грубих помилок у внутрішній і зовнішній політиці, щоб не сказати про бездарність політики взагалі, про слабкість держави.
З початком війни (дивної, але все-таки війни) виявилося, що в нас нічим і нікому захищатись. Це не раз повторював президент, інші високопосадовці. Він не сказав, куди поділася наймогутніша частина колишньої армії СРСР, що дісталася Україні після 1991 року. В тому загадки немає. Все розкрадено. За які заслуги присвоювалися генеральські звання і нагороди, коли війська по суті своїй були потішними, хіба що для парадів? Чому з оборонних підприємств нічого не закуповувалось для збройних сил, а самі підприємства знищувались? Чому руйнувалась система підготовки офіцерів, а кращі в Європі військові ВУЗи за наполяганням президентів і міністрів оборони закривались (Одеський інститут сухопутних військ, Полтавський і Сумський інститути для підготовки офіцерів-артилеристів і танкістів і багато інших)? Чому свідомо підривався престиж військового, найперше офіцера, який не відчував ні перспективи по службі, ні турботи від держави про побут його і його сім’ї? Чому свідомо спотворювалась історія, в якій правдиві сторінки писалися і кров’ю українських солдатів, офіцерів, генералів і маршалів? Чому і сьогодні продовжується ганебна практика дискредитації тих, хто по праву має найбільше заслуг перед українським народом, чому владою підтримується приниження його захисників?
Все це доведеться виправляти, відновивши, точніше: встановивши повний контроль над східним кордоном, припинивши безглузду (з історичної точки зору) бойню на Донбасі, призвідці якої – правителі найперше РФ.
Чи здатна Україна виграти у РФ військову кампанію? Риторичне запитання. Герої, на жаль, умирають, їх уже багато тисяч. Мінські угоди при тому – погане маскування безвиході, яку бачимо ми, Кремль, весь світ.
Взагалі, треба знайти оптимальну форму взаємин. Коли між сусідами спільний кордон довжиною 2300 км, а вони ворогують…, перспективи нема для обох сусідів. Це очевидно, як і те, що лідери, керівництво, політика… – річ суєтна, тимчасова. А народи – вічні, вони мають природне право на суверенність своїх держав. Виховувати ненависть до сусідів (з якого боку це не було б) можуть лише дуже недалекоглядні політики.
Перспектива єдина: позаблоковий нейтральний статус України, санкціонований ООН. Балачки владців про членство в НАТО слід припинити хоч би тому, що це черговий міф, за статутом альянсу Україні там не місце навіть у віддаленій перспективі. Друге, – скликання Європейської наради з питань безпеки і співробітництва («Хельсінки-2»), щоб нарешті домовитися, як жити країнам у зміненому світі з новими викликами: політичними, економічними, енергетичними, військовими, міграційними, терористичними, релігійними, етнічними, з потоками контрабанди, наркотиків і т.п. Нами давно розроблена відповідна концепція, треба ініціювати її запровадження.

В ТЕМУ


Олександр МОРОЗ:
“Треба мати на увазі, що коли ми чуємо заклики про вступ до НАТО, цим особливо вирізняється наш президент, а він прекрасно знає, що нам там не бути ні в найближчій, ні у віддаленій перспективі…

Цю тему, особливо тепер, потрібно закрити. Нам уже не раз офіційно говорили деякі високопосадовці з Європи: “Слухайте, це не ваша перспектива”. Тим паче, коли є конфліктні ситуації всередині країни, то про членство в НАТО не може бути й мови”