ЄВРОПЕЙСЬКІ МАРЕННЯ І ЖОРСТОКА РЕАЛЬНІСТЬ

ЄС посилює процедуру в’їзду для громадян третіх країн
Те, що робить нинішня влада України, викликає відверте неcприйняття серед населення і нищівну критику з боку експертів. Але Європейський союз і все, що з ним пов’язане – тема вкрай хвороблива для українців. Адже саме на мріях стати європейцями побудована вся нинішня ідеологія України. Відміна візового режиму для поїздок в ЄС – це хіба що не єдина обіцянка української влади, яка втілилася в життя. Проте і тут назрівають неприємні зміни.

ПЕРШЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Незважаючи на політичну підтримку України, європейські чиновники завжди дотримувалися крайньої обережності у взаємовідносинах з нашою країною. Нагадаємо: перш ніж сказати остаточне “так” безвізовому режиму, Брюссель розробив цілий механізм оперативного призупинення його дії. Наприклад, у разі масового в’їзду осіб, які намагаються нелегально емігрувати або працювати в країнах Євросоюзу, а також значного зростання необгрунтованих прохань про надання притулку, або зростання ризику для громадського правопорядку або національної безпеки країн ЄС.
Крім того, в тексті Угоди про надання безвізового режиму прописано зобов’язання Європейської комісії щорічно (аж до 2024 року) звітувати перед Європарламентом і Радою ЄС про те, як Київ виконує свої зобов’язання. Якщо експерти встановлять, що порушений навіть один з вищезгаданих принципів, то керівництво Європейського союзу зобов’язане запустити процедуру призупинення безвізу.
І ось днями пролунав перший тривожний дзвіночок: українські ЗМІ розповсюдили вкрай неприємне (передусім – з психологічної точки зору) повідомлення про те, що громадяни третіх країн, яким для в’їзду до ЄС не потрібна віза, з 2021 року повинні будуть заповнювати спеціальний електронний бланк. Там вони вказуватимуть номери в’їзних документів, а також особисті дані, включаючи ім’я, дату і місце народження, стать, громадянство та ін.
При поданні цього документу, окрім внесення особистих даних, треба буде написати про відсутність (наявності) судимостей та знаходження в зонах конфліктів. Перевірка цієї інформації здійснюватиметься за допомогою баз Європейської системи інформації і авторизації подорожей (ETIAS). У разі, якщо відповідь на яке-небудь з вказаних питань виявиться позитивною, розгляд займе до чотирьох тижнів. При цьому ризики враховуватимуться в індивідуальному порядку.
За процес авторизації належить заплатити 7 євро, отриманий дозвіл буде дійсний впродовж трьох років. Особам молодше 18 і старше 70 років воно надаватиметься безкоштовно.
Ці положення 5 липня схвалені депутатами Європарламенту. Нововведення покликане “сприяти виявленню злочинців, терористів та інших осіб, що представляють загрозу, – до моменту їх в’їзду на теріторію ЄС”, пояснюють в прес-службі Європарламенту.
Як відомо, нині документи мандрівників перевіряються безпосередньо на кордоні ЄС, і рішення – чи допускати їх в Євросоюз, – приймаються співробітниками органів прикордонконтролю. Заповнення відповідного електронного бланка дозволить зробити процес перевірки ретельнішим.

ЩО ДАВ БЕЗВІЗ УКРАЇНЦЯМ

На загальну думку, безвіз – це один з небагатьох чинників успіху України за період правління Порошенка. Причому, тут слід розділяти – що означає безвіз для влади, і що дав безвіз простим людям.
Для “батьків нації” не так вже і важливо, що у “маленького українця” тепер є можливість не подавати в дипломатичні представництва пакети документів для поїздки в Європу. Для них набагато важливіше те, що усі невдачі у внутрішніх справах українські чиновники можуть прикрити заявами про “успіхи” на зовнішній арені. Передусім – укладенням договору про асоціацію з ЄС і отриманням безвізового режиму, до якого країна йшла довгі 11 років.
Для рядових українців спрощення порядку перетину кордону відкрило можливість поїхати на заробітки в Європу – хоча безвізовий режим і не надає права на працевлаштування. За наявними даними, приблизно 30% від загального числа тих, що виїхали перевищують 90-денний термін знаходження в країнах ЄС і не повертаються вчасно на Батьківщину.
“Якщо люди поїдуть в ЄС і не захочуть повертатися, то Брюссель зіткнеться з колишньою проблемою в міграційній сфері: з Європи дуже важко депортувати людину, якщо вона сама цього не хоче. Упродовж 15 років були різні скандали, наприклад, нігерійку намагалися депортувати з Бельгії і посадити в літак, а вона кричала, поліцейські їй закривали рот спеціальною подушкою і зрештою задушили. Вибухнув скандал, пройшли масові акції протесту у Брюсселі, і подушку вилучили з арсеналу спецзасобів правоохоронних органів. Якщо людина активно чинить опір видворенню – до того ж на вулицях немає суворого поліцейського контролю – то зможе залишитися в Європі досить надовго, порушуючи міграційні правила”, – заявив експерт Київського центру політичних досліджень та конфліктології Олексій Попов.
Лібералізація візового режиму з Європою зробила безпосередній вплив на зміну потоків трудової міграції з України. Так, за останні роки доля тих, що виїжджають на заробітки в Росію скоротилася, а в Польщу, навпаки, збільшилася. У 2017 році 87% дозволів на проживання і 95% дозволів на працевлаштування українцям видала саме Варшава.
Але якщо для штатних пропагандистів “безвізовий режим” та угода про асоціацію вважаються абсолютними цінностями, і ставити під сумнів ці досягнення прирівнюється мало не до зради Батьківщині (адже саме за це “стояв Майдан”), то прості українці все частіше замислюються над крамольним питанням: а що конкретно ми отримали від Євросоюзу? І чи коштувало усе це таких жертв?
Під час побутових розмов та в ході публічних дискусій в прямому ефірі люди запитують: що покращало після того, як президент узяв курс на євроатлантичну асоціацію? Грошей у людей стало більше? Соціальні стандарти зросли? Жити стало легше? Більше того, несподівано з’ясувалося, що більшості українців і безвіз особливо не потрібний – тому що просто нема за що їхати в Європу. Тупо немає грошей.
Правда полягає в тому, що нестримно зубожіюча, втрачаюча промисловість Україна, яка перебуває у стані війни, віддаляється не лише від Росії. Вона семимильними кроками йде і від Європейського союзу, якому хіба що в страшному сні може примаритися включення в його простір такої країни, – з рівнем життя нижчим, ніж в Африці, тотальним беззаконням, розгулом криміналу, невикорінною корупцією та купою радикальних організацій.
Де в цьому портреті знайдеться місце для Європи? Хіба що в перших рядах гей-параду, який став запозиченим і глибоко чужим для України заходом.
Для того, щоб його провести, знадобилася охорона з 2 тис. співробітників поліції, які перешкодили ультраправим радикалам розтерзати “святковий хід”.
Усі інші сюжети – прямо неєвропейські, абсолютно ніяк не порівнянні з європейськими традиціями та устроєм. З якого переляку Європі пускати до себе у будинок країну, де ожили всі її нічні кошмари, велику частину яких вона просто законодавчо заборонила?
Навіть попри те, що і в самому Європейському союзі далеко не все гаразд, і в ньому багато внутрішніх протиріч, його проблеми на тлі українських хаосу та беззаконня здаються ідеальним порядком.

Історія питання
У витоків “боротьби за безвіз” стояв ще Віктор Ющенко. На саміті ЄС-Україна в 2006 році сторони парафували Угоду про реадмісію (примусове повернення мігрантів, що нелегально потрапили в ЄС з України), а в 2007-му підписали її. Під час правління Ющенка Брюссель спростив процедуру отримання віз для окремих категорій населення України.
Його наступнику Віктору Януковичу вдалося добитися отримання плану дій з введення безвізового режиму, що складався з 60 пунктів. Тоді Україна зобов’язалася переглянути законодавство в 15 сферах та розробити сім національних стратегій. Проте потім Янукович прийняв рішення відкласти підписання угоди про асоціацію з ЄС, що спровокувало Майдан. Прийшовший до влади на хвилі масових протестів Петро Порошенко завзято взявся за “євроінтеграцію” країни і підписав (з різницею в три місяці) політичну та економічну частини Угоди про асоціацію з Євросоюзом. І лише 11 червня 2017 року : громадяни України отримали право вільного в’їзду до Європи за наявності закордонного паспорта нового зразка.

Олександр Михайлов