БАГАТО ГАЛАСУ ДАРЕМНО

Довгий час українська влада через свої кишенькові ЗМІ втокмачувала народу, що Антикорупційний суд – це єдине, чого бракує Україні, щоб відсікти “безсмертну голову гідри корупції”. І ось 7 червня нас усіх привітали з “історичною подією”: в Раді протягнули президентську версію закону про антикорупційний суд (АКС). Що реально зміниться після ухвалення цього закону?

“Виявляється, величезної кількості вже існуючих антикорупційних органів недостатньо? Їх велика кількість, навіть перерахо-вувати втомишся – від Національної ради з питань антикорупційної політики та Агентства по розшуку і менеджменту активів, отриманих корупційним шляхом, – до скандально відомих Національного агентства по запобіганню корупції (НАЗК), Націо-нального антикорупційного бюро України (НАБУ), Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), Державного бюро розслідувань (ДБР) і т. д.
До речі, усі ці органи існують на гроші наших платників податків – громадян України, доведених до убогості тими самими корумпованими чиновниками і політиками, з якими вищезгадані органи повинні були б боротися. Проте не борються, і на-віть не розпочали боротися. І можна сміливо прогнозувати, що Антикорупційний суд стане лише черговою “галочкою” – щоб замилити очі зарубіжним партнерам, нібито у нас йде якась боротьба з корупцією”, – заявив із цього приводу Віталій Роман-ченко, голова Спілки молодих Соціалістів.
З цією думкою згодні і провідні українські експерти.
“У мене дуже песимістичні очікування у зв’язку з ухваленням закону про антикорупційний суд, виходячи з того, що зараз відбувається у Верховній Раді України. Я бачу, що українських депутатів і політиків цікавить тільки одне питання: хто контро-люватиме цей новий орган правосуддя”, – сказав політолог Руслан Бортник.
На його думку, такий авральний розгляд найважливіших законопроектів вже говорить про те, що готуються та вигадуються корупційні схеми і союзи саме під цей суд. Тому експерт не вірить, що Антикорупційний суд приведе до якогось кардиналь-ного прориву у боротьбі з корупцією в Україні.
“Банальний торг, базар, який можна було спостерігати в стінах парламенту і Адміністрації президента, тільки дискредитує Україну на міжнародній арені”, – сказав він.
Виступ президента Петра Порошенка перед депутатами парламенту політолог розцінив як передвиборну кампанію і ба-жання справити враження на міжнародне співтовариство. У своїй промові президент Порошенко присвоїв тільки собі усю славу створення антикорупційних органів.
“Але це лише спроба зберегти хорошу міну при поганій грі. Усі у світі давно розуміють, що затягування з розглядом закону про антикорупційний суд, який повинен був запрацювати ще рік тому, є саботажем і небажанням якраз з боку президента”, – пояснив Руслан Бортник.
А політолог Михайло Чаплига вважає, що ухвалений закон про антикорупційний суд – суцільна “віртуальщина”:
“Той рамковий закон, який учора проголосували депутати, насправді не вирішує питання існування такого спеціалізованого суду, оскільки це не відповідає Конституції України”.
На думку експерта, для того, щоб суд запрацював, потрібний ще один закон, який координує його існування у рамках Кон-ституції. Коли він буде, ніхто не знає, тому створення АКС відкладається на невизначений термін. “Це доки віртуальщина”, – заявив Чаплига.
Політолог також вважає, що чекати траншу МВФ, заради якого і “ламалися списи” в українському парламенті, не варто. Річ у тому, що бюджет на сьогодні розбалансований, і щоб його привести до норми дефіциту в 3% (як того вимагає МВФ), уряду треба буде урізувати соціальні програми напередодні виборів.
“Володимир Гройсман не захоче брати на себе такий вантаж відповідальності, і скоріш всього, найближчим часом ми буде-мо свідками чергових демаршів прем’єр-міністра, який, скоріш всього, піде в політику”, – сказав експерт.

НАША СПРАВКА

ДЕ Є АНТИКОРУПЦІЙНІ СУДИ


Антикорупційні суди є в двох десятках країн. Більшість держав зі списку – високо корумповані країни азійського та африкан-ського регіонів. Це Філіппінські острови, Пакистан, Кенія, Уганда, Палестина та ще ряд країн з високим рівнем злочинності.
Серед європейських представників списку – лише Словаччина, Хорватія та Болгарія.