ЧОТИРИ РОКИ ПРАВЛІННЯ ПОРОШЕНКА: ПРОВАЛ ЗА ПРОВАЛОМ

25 травня 2014 року країна в єдиному однотуровому пориві обрала Петра Порошенка президентом. До травня 2018 року від минулого ентузіазму не залишилося й сліду. Більше того, останнім часом ми спостерігаємо цілий букет з криз: економічної, соціальної, політичної. Але ми сьогодні поговоримо про кризу ідеологічну. Тим паче, що у влади вже закінчилися “препарати”, які могли б розігріти суспільну свідомість до потрібної точки кипіння мізків.

БЕЗВІЗ

Лічені дні залишилися до святкування першої річниці історичної події планетарного масштабу : “фантастичного прориву в європейську сім’ю” за допомогою безвізового режиму (набув чинності з 11 червня 2017 року). Адже саме за це як би стояв Євромайдан.
Після його перемоги нас цілих три роки годували солодкими обіцянками в стилі: “ще трохи – і заживемо”!. І що у результаті?
А в результаті з’ясувалося, що без грошей безвіз не має ніякого сенсу і цінності. Звичайно, після цікавих та насичених вражень від ходіння по бюрократичних інстанціях, можна отримати біометричний паспорт, понюхати його і покласти в тумбочку.
Навіть найзапекліші ентузіасти вже не збираються їхати на велосипеді в Париж, щоб з ранку поїсти хрустких круасанів на фоні Ейфелевої вежі. Або випити “фантастичну каву у Братиславі”. Тут жити нема на що, не то що паризькими плюшками тішитися.
Правда, кількість тих, що виїжджають з країни дійсно збільшилося багаторазово, ось тільки безвіз тут ні до чого. Два мільйони в рік – на заробітки в Польщу, ще три – в Росію, та ще пару мільйонів по інших країнах – від США до Алжиру і Китаю. Теж на заробітки.
Зате туристів як таких з року в рік стає усе менше і менше. І все більша кількість українців ставить собі крамольні питання: “Кому він потрібний, цей безвіз, якщо немає грошей? Заради цього потрібно було зруйнувати країну, знищити промисловість, вплутатися в кровопролитну війну, і віддати владу покидькам суспільства”?.
Навіть новини про “платний безвізе” або про його можливу відміну вже нікого не збуджують. Ну, хочуть в ЄС ввести плату по сім євро на одно рило за “авторизацію безвіза”. Та хоч десять. Взагалі не важливо. Вражаючий перелом у свідомості.
В результаті можна констатувати: тема безвіз луснула, немов мильна бульбашка, а спроби Порошенка витягнути її для активізації своєї передвиборної кампанії привели до прямо протилежного ефекту.

ГОЛОВНЕ – ВСТУПИТИ

Це, напевно, найстрашніший провал нинішнього режиму : навіть членство в євроатлантичних структурах вже нікого по-справжньому не хвилює і не збуджує. Ні у ЄС, ні в НАТО. Ні асоційоване, ні перспективне. Втім, це цілком нормально: адже для адекватних людей дивно чути про подібне тлумачення “незалежності” – як неодмінного вступу в що-небудь. Хоча в 2013 році саме асоційоване членство в ЄС (точніше – відмова від нього попередній владі) і став детонатором євромайдану.
Ніякі хитрощі президента і проплачених грантоїдів (яких нам видають як “лідерів громадської думки”), спрямовані на розігрівання теми “цивілізаційного вибору нації”, вже не допомагають. “Нам дали статус аспіранта НАТО”, – урочисто оголосив нещодавно Порошенка. І що? Куди цей статус засунути і де його можна обміняти на гроші?
Міф про миттєве зростання економіки України у зв’язку з відкриттям європейських ринків розвіявся, немов уранішній туман. Так, сьогодні наш головний зовнішньоторгівельний партнер – це Євросоюз, проте це сталося виключно завдяки нищівному обвалу економічних зв’язків з РФ і країнами СНД. Більше того, в абсолютному вираженні торговий обіг з ЄС сьогодні набагато нижчий, ніж був в 2013 році. І якщо ще нещодавно приїзд будь-якого євродіяча викликав небувалий ажіотаж, а в ЗМІ це представляли так, ніби на нашу землю спустився месія, то тепер – просто небувалий пофігізм.
Кількість оптимістів, котрі як і раніше плекають ілюзії з приводу “членства” в ЄС і НАТО (і що чекають від нього манни небесної), знизилася до нормального, середньосвітового рівня “диваків” – в межах п’яти-шести відсотків. А було ж понад шістдесят! Дивовижні події зараз відбуваються.

ЄДИНА ПОМІСНА ЦЕРКВА

Судячи з усього, напередодні кінця свого президентва Порошенко почав усвідомлювати крах традиційних прийомів маніпулювання нацією. Напевно, тому він запустив відверту провокаційну тему із створенням “єдиної автокефальної помісної церкви” – щоб мобілізувати голоси вірян.
За задумом політтехнологів, релігійна тема повинна була “зшити” електоральне поле і дозволити Порошенку претендувати на другий термін. Проте і більшість релігійних діячів, і незалежні експерти вважають: це може привести лише до широкомасштабного релігійного конфлікту в країні, стати ще однією (можливо, найстрашнішою і глибшою) лінією розколу в українському суспільстві.
На щастя, і ця відчайдушна спроба президента утриматися при владі провалилася, ледве почавшись.
Як відомо, Константинопільський патріархат повідомив, що разом з іншими православними церквами вивчить запит “церковних і політичних діячів” України про надання автокефалії Українській православній церкві. Це означає, що колись, в осяжному майбутньому, можливо буде скликаний позачерговий синод усіх православних церков (їх всього 14) з цього питання. Зрозуміло, що там буде і Російська православна церква, і інші, дружньо розташовані до Москви церкви – і вони однозначно не проголосують за пропозицію Порошенка (рішення приймаються тільки одноголосно).

ПЕРСПЕКТИВИ

В результаті можна констатувати: режим явно втратив такий показник, як “відгук електорату”. Не йдуть “хвилі”.
Соціологи фіксують жахливу за своїми масштабами “ломку нації”: як найглибшу апатію, соціальну депресію, повне розчарування, презирство і відкриту ненависть до влади. Нехай хто завгодно приходить до влади, тільки не цей “кондитер”! Сталося явне передозування “європейськими цінностями” і нездійсненними перспективами, обтяжена брехнею, цинізмом і антинародною політикою “батьків нації”.
У таких умовах владі залишається тільки одне: усі провали у всьому списувати на “агентів Кремля”. Вони як би проникли в усі сфери нашого життя і дружно, “п’ятою колоною”, підривають все, що під руку трапляється: починаючи від обороноздатності нації і закінчуючи курсом гривні. Найбільш показовим в цьому плані став зловісний план “Шатун” (придуманий на Банковій), коли будь-які провали бездарної влади в політиці та економіці розглядалися виключно з точки зору “гібридної агресії”. А усі, хто критикував корумповану владу, негайно оголошувалися “агентами Кремля” (до їх числа потрапив навіть Саакашвілі), що нібито розхитують єдиний “український човен”.
У Штатах президента, який доходжує свій термін, називають “кульгавою качкою”. У нас все крутіше. Тут, вочевидь, цілий “пікіруючий кабан”. Чи можуть його переобрати на другий термін? Можуть. Чи є альтернатива? Так. Судячи з соціологічних опитувань, в “президентських рейтингах” лідирують такі особи, як Юлія Тимошенко, Анатолій Гриценко, Олег Ляшко, музикант Станіслав Вакарчук, і навіть комік Володимир Зеленський.
Трагедія полягає в тому, що жоден з цих потенційних “зміщиків” Порошенка не виведе країну з цієї якнайглибшої кризи. Від зміни клоунів суть цирку не зміниться.

Олександр ГРАДОВ