МІГРАЦІЯ ЧИ ЕВАКУАЦІЯ?

Черги за паспортами. Черги на кордонах. Люди від’їжджають на заробітки, робити бізнес, на навчання, причому багато хто – назавжди. Виїжджають робітники, студенти, бізнесмени, вчені, молоді жінки – щоб вийти заміж за іноземця. Навіть ті дані статистики, які стають публічно доступними, дозволяють зрозуміти драматичні масштаби міграції : українці масово виїжджають з країни, втративши віру в зміни на краще.

МІНУСИ “БЕЗВІЗА”

За загальноприйнятою версією, головним чинником, що штовхає українців до виїзду за рубіж, являється погана соціально-економічна ситуація в країні. Тільки за останні два роки реальні доходи населення впали на 32,5% – або майже на третину. При-чому, перспектив для швидкого поліпшення положення доки не спостерігається. Але головне, що люди вже і не бачать сенсу чекати якихось поліпшень : правляча верхівка загрузла у брехні та корупції, влада навіть не робить спроб вивести країну з соціаль-но-економічного “штопора”, а ті цінності, за які люди стояли на Майдані, – обпльовувані, розтоптані, забуті.
Вже зараз, за приблизними підрахунками експертів, на закордонних заробітках знаходиться 7-8 млн українців. Не секрет, що значна частина з них планує назавжди залишитися в тій країні, в яку вони відправилися працювати.
“Сьогодні багато хто в Україні голосно кричить про “плюси безвізового режиму з ЄС”. Але я і мої колеги-працедавці вже зіткну-лися з величезним мінусом “безвіза” – це масова трудова міграція за кордон наших співгромадян, які тепер піднімають економіку не України, а сусідніх країн. Чомусь мало хто в державі зараз розуміє, що проблема трудової міграції – це справжня “бомба упові-льненої дії”. Проблема збільшується з величезною швидкістю, вже зараз я майже щодня стикаюся з гострою нестачею професійних кадрів в Україні. Але цього чомусь не бачить (чи не хоче бачити) наша влада”, – говорить глава Асоціації власників малого і серед-нього бізнесу Руслан Соболь.
За його словами, від’їжджають самі кращі молоді фахівці провідних галузей, в основному високого рівня – інженери і будівель-ники. При цьому Україна не може скласти конкуренцію європейським і навіть російським зарплатам, тобто нас неминуче чекає подальший витік робочих рук, мізків, і як наслідок – соціальний колапс.
“Це сама працездатна частина населення країни, яка могла б відновлювати і піднімати економіку України. Якщо більшість та-ких людей поїдуть, незабаром нікому буде формувати Фонд соціального страхування. А це відіб’ється на усій українській “соціал-ці” – державі нічим буде платити пенсії та зарплати бюджетникам. Тільки у Польщі офіційно зареєстрований один мільйон украї-нців. А скільки їх працює в цій країні нелегально, можна тільки здогадуватися. Думаю, йдеться ще, як мінімум, про один-півтора мільйони заробітчан”, – зробив висновок експерт.

МАТИ ЧИ МАЧУХА?

Сьогодні вже практично усі аналітики сходяться на думці, що трудова міграція – це одна з найнебезпечніших, і в той же час не-стримно зростаючих проблем України, яка ставить жирний хрест не лише на економічному зростанні і соціальній стабільності, але і на самому майбутньому нашої країни.
“Український ринок вже зараз страждає від нестачі кваліфікованих кадрів. Ще трохи, і в Україні не залишиться достатньо лю-дей, щоб обслуговувати навіть ті об’єми виробництва, які існують на даний момент. Влада стверджує, що українські заробітчани нібито “рятують” Україну грошима, які вони присилають додому, адже за рахунок цих коштів стало можливим збільшення валют-них резервів НБУ.
На перший погляд це схоже на правду: минулого року наші закордонні робітники дійсно направили в Україну близько 7 млрд доларів. Але економісти підрахували: якби цим людям дали робочі місця у виробничій галузі нашої держави, вони створювали б близько 40 млрд доларів прибутку в рік. Тому що головне багатство будь-якої країни – це людський капітал”, – заявив заступ-ник Голови партії “О. Мороза “За правду і справедливість” Василь Петрович Цушко.
Цікаво, що наша міграційна катастрофа є справжнім порятунком для низки європейських країн, які свідомо використовують українських трудових мігрантів як дешеву робочу силу, і тим самим підтримують власне економічне зростання. Найбільш яскра-вий тому приклад – Польща, яка за рахунок українців покриває дефіцит робочих рук, успішно розвивається, і навіть розширює соціальні гарантії власним громадянам. Наслідуючи цей приклад, і Чехія збільшила квоту для українців, яких там готові прийняти на роботу.
В Україні ж, навпаки, продовжує нестримно зростати нестача доступної робочої сили. Число вакансій в переробній промисло-вості, торгівлі і будівництві за останній рік зросло на 40-60%.
“З початком літнього робочого сезону у багатьох регіонах України спустіють села, та і в містах багато квартир залишаться порож-німи – люди поїдуть. За попередніми підрахунками, цього року в теплі місяці за кордоном опиниться більше половини наявного трудового потенціалу держави. Усі вони працюватимуть на добробут чужих країн, бо рідна країна ним стала мачухою. При цьому значна частина трудових мігрантів вже ніколи не повернеться додому – хіба що на Паску або Різдво, щоб відвідати родичів. Опиту-вання свідчать: 65% українців у віці 14 – 35 років хочуть поїхати за кордон тимчасово або назавжди. При цьому міграційні настрої найближчими роками тільки посилюватимуться”, – відмітив Василь Цушко.

БЕЗ МІЗКІВ

Ще одним украй негативним аспектом масової міграції є посилений відтік “мізків” – без яких будь-яка країна приречена на де-градацію і повний занепад, гарантовано виявляючись на узбіччі прогресу. Це стосується не лише науковців, але і студентів.
“Кількість українських студентів, які їдуть на навчання за кордон, збільшуватиметься. Вступаючи до зарубіжних вузів, наша мо-лодь сподівається на краще майбутнє в країнах ЄС”, – констатує Єгор Стадний, виконавчий директор аналітичного центру CEDOS.
За його словами, найбільшою популярністю серед української молоді користуються польські, німецькі, канадські, французькі та навіть австралійські ВНЗ.
“Досить часто освіта за кордоном виходить доступнішою, ніж в Україні, особливо, якщо ви – здібна людина. Чехія і Німеччина пропонують безкоштовне навчання для іноземців за своєю Конституцією. У Франції плата чисто символічна, Польща пропонує немало стипендій і безкоштовне навчання для поляків за походженням. Тобто, в таких випадках ви витрачаєте гроші тільки на проживання, а іноді вам навіть дають стипендію”.
Що стосується представників науки, то після розпаду СРСР (з 1991 року) Україну покинули як мінімум близько 100 000 уче-них. За словами директора Державного фонду фундаментальних досліджень Бориса Гриньова, кількість молодих українських учених, прагнучих виїхати за кордон і реалізувати себе в розвинених країнах, просто вражає: в одній тільки Німеччині в даний момент вчаться і працюють 25 000 громадян з України, які отримують грантову підтримку від держави, що прийняла їх.
“За даними ЮНЕСКО, останніми роками кількість учених у світі збільшилася на 20%. А в Україні тільки в 2015 році Націона-льну академію наук залишили 2730 людей, з них 95 докторів наук та 511 кандидатів наук. З 1991 року кількість учених в країні зменшилася втричі. Це найбільші втрати серед усіх галузей і сфер діяльності. Одна з причин – дуже низька зарплата та матеріаль-но-технічна база. Минулого року середня зарплата по Академії наук була 3999 гривень”, – розповідає голова профспілки праців-ників НАН України Анатолій Широков.

І ДАЛІ – ЗА СПИСКОМ

Як відмічають експерти, все більше українських підприємців тепер реєструють свій бізнес за кордоном. Найчастіше – у балтійсь-ких країнах, а також Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині. За їх словами, на відміну від України там можна спокійно працювати – немає корупції, криміналу, численних перевірок. Головне – платити податки і не порушувати закони.
За всяку ціну вирватися з України прагнуть і молоді українки. Працівники київських загсів зізнаються: якщо до 2010 року вони реєстрували до десятка браків з іноземцями в рік, то тепер – по декілька сотень. Не цураються українки укладати шлюбні стосунки з вихідцями із Сирії, Іраку та Йорданії – вони мають високі шанси на легалізацію в Європі. Але найчастіше (за статистикою) украї-нки віддають перевагу нареченим з Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Греції, США, Канади, Ізраїлю, Туреччини, Єгипту, Бельгії, Великобританії, Китаю, Ірландії та Австралії. У Києві майже кожен десятий зареєстрований брак – з іноземцем.
“Інтернаціональних браків дійсно стало набагато більше, – розповідає експерт Оксана Виговська. – Наші представниці прекрас-ної статі мріють про стабільність і матеріальне благополуччя. Вони вірять, що шлюб з іноземцем, навіть з африканцем, може це їм забезпечити. Моя однокласниця вийшла заміж за камерунця, який тут вчився в медичному. Пам’ятаю, усі були в шоці – знайомі, друзі, сім’я. Вона поїхала з ним в Африку і говорить, що щаслива. Та і з чого дивуватися?! Адже по рівню життя ми вже відстаємо від багатьох африканських країн”.
Активно виїжджають українці в інші країни і на постійне проживання. Найбільше людей виїхало в Ізраїль, Росію, США і Німе-ччину. Крім того, щороку приблизно 900 000 наших співгромадян подають заявки на отримання грін-карти США. Виграти цю лотерею вдається приблизно 5 тисячам українцям, і вони їдуть жити і працювати в Штати.
Підводячи підсумок, можна сказати: Україна перетворилася на один великий вокзал, звідки громадяни роз’їжджаються по всьому світу. Вони біжать від убогості, корупції, тотальної та цинічної брехні влади, розгулу криміналу (частенько – узаконеного), нескін-ченної війни і повної відсутності перспектив. Це і є результати “реформ”, якими ще мають нахабство хвалиться представники влади.
Олександр ПОЛУЯНОВ