ЗАРПЛАТИ І ЦІНИ: ЗМАГАННЯ ТРИВАЄ

МІНІМАЛКУ УКРАЇНЦЯМ ЗІБРАЛИСЯ ЗБІЛЬШИТИ ДО 5 ТИСЯЧ. ЩО БУДЕ З ЦІНАМИ?

Якщо подивитися на дії нинішнього уряду і багатьох народних депутатів у сфері боротьби з бідністю, то виникає тільки два питання: або для них треба влаштовувати лікнеп по політекономії, або притягати до відповідальності за усвідомлене шкідництво. Адже кожен студент-другокурсник знає: коли зростання зарплат випереджає зростання економіки, це призводить тільки до скаженого зростання цін, внаслідок чого більшість населення стають ще бідніше.

АТРАКЦІОН НЕБАЧЕНОЇ ЩЕДРОСТІ

Вже незабаром мінімальна зарплата в Україні може вирости до 5000 грн в місяць, а мінімум почасової оплати – до 30,12 грн. Відповідний законопроект №8024 в Раду внесла група депутатів, запропонувавши змінити норми закону про бюджет на 2018 рік.
Окрім радикального перегляду мінімалки також пропонується істотно підвищити і розміри прожиткового мінімуму для різних груп населення.
Таким чином, якщо цей законопроект буде підтриманий депутатами, то цього року станеться справжній парад підвищення соціальних норм. Графік передбачає такі зміни:
▶ Прожитковий мінімум на одну особу (середній): з 1 березня – 3960 грн, з 1 липня – 4140 грн, з 1 грудня – 4316 грн
▶ Для дітей до 6 років: з 1 березня – 3475 грн, з 1 липня – 3631 грн, з 1 грудня – 3787 грн;
▶ Для дітей від 6 до 18 років: з 1 березня – 4332 грн, з 1 липня – 4528 грн, з 1 грудня – 4746 грн;
▶ Для працездатних осіб: з 1 березня – 4104 грн, з 1 липня – 4288 грн, з 1 грудня – 4474 грн;
▶ Для осіб, що втратили працездатність: з 1 березня – 3200 грн, з 1 липня – 3344 грн, з 1 грудня – 3488 грн.
Як завжди, свої ініціативи депутати пояснюють виключно благими намірами: прагненням підвищити рівень життя громадян і компенсувати зростання цін, що відзначалося останніми роками.
Вже в самому цьому твердженні спостерігається явне протиріччя – адже інфляцію, що різко прискорилася, і зліт цін в 2017 році експерти багато в чому пов’язують саме з необгрунтованим підвищенням мінімальної зарплати в Україні – коли зростання доходів не супроводжувалося реальним збільшенням ефективності праці. Тому боротися з підвищенням цін шляхом підвищення зарплат, пенсій і інших виплат – все одно, що гасити вогонь бензином.
Втім, враховуючи, що в 2019 році в Україні мають відбутися президентські і парламентські вибори, існує висока вірогідність ухвалення цього законопроекту.

ЦІНА ПОПУЛІЗМУ

Нагадаємо, з 1 січня 2017 року мінімалка підвищилася в два рази, а з 1 січня 2018-го – ще на 16%, і в результаті досягла показника в 3723 грн. Хоча економіка весь цей час практично топталася на місці, а по цілому ряду показників взагалі відкотилася назад. Більше того, президент обнадіював, що зарплати виростуть до 4100 грн, але, мабуть, щось завадило, і у результаті майже 400 грн народу “недодали”.
Справедливості заради варто відмітити, що багато українських працедавців не дуже-то й готові платити і по 3723 грн, а у багатьох випадках – навіть по 3200.
Коли мінімалка була 1600 грн, ми отримували по 1700, – говорить знайомий листоноша. – Але коли її підвищили до 3200, нас усіх зібрали і змусили написати заяву про перехід на 0,5 ставки, хоча об’єм роботи залишили такий же. Мені 5 років до пенсії, куди мене ще візьмуть – довелося написати. І інші так само написали. Зараз мінімалку підвищили до 3723 гривень, проте ми – при повному робочому дні, – отримуємо тільки близько 2200. І це – брудними”.
Таких випадків – маса: підвищення “мінімалки” в 2017 році до 3200 грн викликало масовий перехід українців на урізані ставки і відхід бізнесу в “тінь”. Аналогічної “бізнес-кампанії” варто чекати і цього року. За словами економіста Андрія Новака, нове підвищення зарплат знову спровокує відхід підприємств в “тінь”, звільнення співробітників або ж їх переведення на оплату праці по частинах.
Парадокс полягає в тому, що в нашій країні ціни на продукти починають рости навіть не після того, як люди отримали нову підвищену зарплату, а як тільки уряд заявив про підвищення мінімальних зарплат.
“Зростання мінімальної зарплати – це завжди сигнал для підвищення цін. Усі торговці, виробники, вони орієнтуються на очікування, і якщо є очікування, що мінімалка підвищиться, то вони піднімають ціни. Хто першим підняв ціни, той виграв. Не потрібно дивуватися, що кожного разу, як уряд заявляє про плани підвищення зарплати ще до того, як вона виплачена, йде стрибок цін саме на продовольчі товари”, – констатує старший економіст Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Володимир Дубровський.
За його словами, при кожному підвищенні мінімальних зарплат найбільше підвищуються ціни на найпростіші і необхідніші продукти харчування: хліб, цукор, крупи, яйця, недорогі ковбаси і тому подібне. “Тому що низькооплачувані люди якраз велику частину своїх доходів витрачають на продовольчі товари низової категорії. Так вийшло у кінці 2016 року, так вийшло на початку 2018 року”, – говорить експерт.

ЩО РОБИТИ?

В зв’язку з цим виникає природне питання: якщо нині наша економіка знаходиться в стані стагнації, і різко підвищувати зарплати і пенсії не можна, то невже немає якихось методів, щоб вже зараз реально підвищити добробут простих людей? Експерти відповідають: такі методи є, і першим кроком в цьому напрямі могло б стати зниження ПДВ на продовольчі товари. Адже 20% від кожної нашої купівлі – це податок на додану вартість (у тютюнових виробах, спиртному і бензині – ще плюс акцизи). На думку експертів, зниження ставки ПДВ збільшить купівельну спроможність населення – заощаджені гроші в першу чергу пішли б на купівлю продуктів харчування.
Для порівняння, в Польщі і Британії ПДВ на продукти харчування складає 5%, у Франції – від 2,1% до 5,5%, в Іспанії – 4%, в Нідерландах і Бельгії – 6%, в Швейцарії – 3,8%, в Німеччині – 7%, в Молдові – 8%, в Австрії, Словаччині, Білорусі, Росії – 10%, і так далі.
Варто сказати, що минулого року у Верховній Раді був зареєстрований законопроект № 7420-1 про зниження ПДВ на деякі види сільгосппродукції – для молока, м’яса і яєць – щоб хоч б таким чином стабілізувати ціни і зробити ці продукти доступнішими для населення. У пояснювальній записці до цього документу говориться, що українці в середньому споживають м’яса і м’ясопродуктів майже на 30% менше, ніж це рекомендовано Українським НДІ харчування. По молоку і молочним продуктам “недобір” склав 38,1%, по яйцях – 22%, і так далі. Більше того, навіть в порівнянні з неблагополучним (в порівнянні з серединою 1980-х) 1990-м роком, українці зараз споживають м’яса і м’ясопродуктів на 17,3% менше, молока – на 36,4%, яєць – на 16,8%, риби – на 17,7%, і так далі
Як і слід було чекати, цей законопроект “завис в повітрі”.
Пізніше з подібною ініціативою виступила Асоціація постачальників торгових мереж – її керівництво також запропонувало прем’єр-міністрові Володимиру Гройсману і міністрові фінансів Олександру Данилюку знизити ПДВ на продукти харчування. Чиновники відмовилися, мотивувавши своє рішення тим, що зниження ПДВ приведе до падіння доходів бюджету.
Замість цього Верховна Рада і Кабмін зробило ряд заходів, які якраз підстібають зростання цін : в першу чергу це відміна державного регулювання цін, а також підвищення зарплат, пенсій і соцстандартів без всякої прив’язки до можливостей економіки. Саме так у нас і виглядає “боротьба” з бідністю.

Є ДУМКА

Як відмічає відомий економіст Всеволод Степанюк, одним з головних чинників постійного зростання цін є дуже високий відсоток імпортної складової в структурі собівартості. Відповідно, коли росте курс долара – автоматично дорожчають і продукти:
– У нас все дорожчає, тому що вже практично нічого не робиться у середині країни. У нас же усе привозне. В Україні не продається жодної речі, в якій немає імпортної складової. Навіть у меді є імпортна складова, тому що за кордоном ми купуємо препарати для бджіл. Картоплю посадити – потрібно пальне, насінневий матеріал, добрива, гербіциди і пестициди – це усе імпорт. Ковбаса сьогодні відсотків на 70 складається з імпортних добавок – це вже взагалі не продовольчий, а промисловий товар. Таким чином, у нас відсотків на 90% в продукції сидить імпортна складова, а 10-20% – робоча сила. У нас практично нічого свого немає. Ну, можливо, окрім руди, вугілля і металу. І то – в їх вартість входить ціна імпортних енергоносіїв – того ж газу. А у більше високотехнологічних товарах імпортна складова доходить до 90%, – стверджує В. Степанюк.

Олексій ГРАДОВ