ВІСЛЮКИ ПРОТИ ВЧЕНИХ

ФІНАНСУВАННЯ НАУКИ В УКРАЇНІ В 11 РАЗІВ МЕНШЕ, НІЖ В КРАЇНАХ АФРИКИ
Відомо, що під час однієї з єгипетських битв Наполеон Бонапарт віддав на перший погляд парадоксальну команду : « Віслюків і учених – в середину». Але якщо хтось подумає, що імператор не бачив особливої різниці між віслюками та ученими, то помилиться. Насправді, цим наказом Бонапарт показав прагнення узабезпечити незамінних в тих умовах в’ючних тварин, а також свою повагу і дбайливе відношення до представників науки.

Останнім часом в столиці України проходить багато різних мітингів і маніфестацій, про які нам справно розповідають ЗМІ. Проте акції протесту вчених залишаються практично непоміченими – що вже саме по собі може служити темою окремої розмови, але зараз ми не про це. Так, українські ЗМІ практично повністю проігнорували масштабну акцію вчених, яка відбулася в Києві у кінці 2017 року, – тоді співробітники Національної академії наук України прийшли під стіни парламенту, вимагаючи від депутатів підвищити фінансування вітчизняної науки.
Вже в середині січня, впродовж двох днів, наукові співробітники декількох інститутів національної Академії наук пікетували приміщення Президії НАНУ – вони скаржилися, що через недофінансування вимушені працювати на 0,5 ставки. В зв’язку з цим нагадаємо, що за чинним законодавством держава зобов’язана фінансувати науку на рівні не менше 1,7% ВВП країни. Проте останніми роками влада послідовно урізає бюджетну підтримку вчених, бажаючи «заощадити» на науці.
Для цього знайшли просте, не один раз «обкатане» (на різних соціальних витратах) рішення – в преамбулу Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність» внесли доповнення про те, що фінансування робитиметься, «виходячи з наявних фінансових ресурсів». Це повністю розв’язало руки «реформаторам»: фінансування вітчизняної науки скоротилося до нікчемних 0,2% ВВП – в той час, як держава постійно накачувала грошима що і без того не бідують державний апарат, парламент, різні каральні структури та ін.
Звичайно, 0,2% від схудлого українського ВВП – це катастрофічно мало. А якщо порівняти фінансування науки в Україні з іншими країнами, то картина виходить і зовсім карколомна. Так, витрати на одного українського вченого в цілому в 18 разів нижче, ніж у Бразилії, в 34 рази нижче, ніж в Південній Кореї, і в 70 разів нижче, ніж в США. При цьому витрати України є найнижчими не лише серед європейських, але і серед африканських країн, які тільки почали свій науково-технологічний розвиток і навіть близько не мали того наукового потенціалу, який дістався нашій країні в спадок від СРСР.
Для порівняння: щорічні витрати на одного вченого в ЄС складають 163 400 доларів, в Африці – 106 100 доларів, а в Україні вони нижчі усіх – 9300 доларів в рік. Результати такого мізерного фінансування української науки виявилися більш ніж плачевними. За час правління нинішнього режиму був звільнений кожен п’ятий співробітник Академії наук, а переважна більшість тих, що залишилися працюють на 0,5-0,7 ставок, отримуючи мізерні заробітні плати.
«Чотири роки наукові співробітники Національної академії наук працюють в умовах неповного робочого тижня. Учені отримують від 50% до 60% службових окладів, я вже не кажу про мізерність цих окладів. Тобто, кандидат наук, старший науковий співробітник отримує близько 5000 гривень», – говорить професор Інституту української археографії ім. Грушевського НАН України Віктор Брехуненко.
Іншими словами, українські учені отримують значно менше магазинних вантажників – їх зарплати приблизно в два рази менше середньої зарплати по Києву (11 тис. грн).
В результаті такої безвідповідальної політики розпадаються цілі наукові школи, які створювалися десятиліттями, приплив нових кадрів фактично зупинений, а молоді наукові кадри все частіше від’їжджають за кордон або переходять в інші сфери діяльності. Можна без перебільшення констатувати, що вітчизняна наука знаходиться на межі повного знищення.
Повертаючись до початку нашої розмови, відмітимо: головна вимога акції протесту українських вчених під стінами парламенту полягала в тому, щоб депутати на 2018 рік збільшили фінансування науки – хоч би в тому ступені, щоб співробітники, які залишилися, принаймні, могли працювати в режимі повної зайнятості. Для цього необхідно знайти всього 270 мільйонів гривень (всього лише близько 10 мільйонів доларів). Але влада не демонструє ніякого бажання знаходити ці кошти. У «патріотичних» депутатів, більшість з яких тільки офіційно задекларували у своїх особистих доходах по декілька мільйонів готівкової валюти, – абсолютно інші пріоритети. Залишається лише додати: якщо в країні так бездарно розтрачується науковий потенціал, то цією країною керують віслюки.

Олександр ПОЛУЯНОВ