РЕФОРМИ ПРОТИ НАРОДУ

УКРАЇНЦІ НЕ ПІДТРИМАЛИ ЖОДНУ З РЕФОРМ ВЛАДИ
Незважаючи на всі зусилля провладних українських ЗМІ, що співають під дудку діючого режиму, в країні все-таки залишилася достатня кількість громадян, які зберегли здатність адекватно сприймати дійсність. Про це, зокрема, свідчать останні опитування соціологічного Центру Разумкова.

Згідно з цими дослідженнями, супротивників реформ, які були прийняті або заплановані владою в 2017 році, поки що налічується значно більше, чим прибічників цих антинародних і неконституційних перетворень. В той же час, варто відмітити і явні успіхи дурманячої урядової пропаганди.
Для ілюстрації візьмемо хоча б медичну реформу, яка однозначно приведе до масового закриття медустанов і скорочення медиків, і переведе на платну основу практично усю серйозну медичну допомогу. Так от, за ці “покращення” сьогодні виступають більше 21% українців. Врахувати, що впровадження медреформи стане справжнім геноцидом українського народу, то 21% ­ це дуже багато. Аналогічно і з скандальною реформою освіти, яка спочатку задумана для масового закриття шкіл і скорочення учителів, а у результаті приведе до повної дебілізації підростаючого покоління. До цієї реформи позитивно відноситься вже кожен четвертий українець (26%). Як видно з приведеної інфографіки, значна кількість прибічників налічується і у інших “реформ”, єдина мета яких ­ узурпація влади і пограбування народу.
Звертає на себе увагу і високий відсоток тих, кому “все одно” та “важко відповісти”. Це свідчить про найвищий рівень соціальної дезорієнтації та апатії, коли люди вже настільки заплуталися в усіх цих політичних чварах, розчарувалися в якихось позитивних змінах, що просто махнули на все рукою ­ за принципом “будь, що буде”.
Якщо проаналізувати усі останні соціологічні дослідження і виразити їх суть одним реченням, то практично все доросле населення України твердо упевнене: у владі суцільні злодії, сволота та покидьки. Особливість теперішнього моменту полягає лише в масовому усвідомленні того факту (для багатьох українців це стало несподіваним відкриттям), що і в парламентській опозиції зібралися такі ж злодії, сволота і покидьки : рейтинги опозиційних політиків і партій практично не відрізняються від рейтингів правлячої верхівки. І це закономірно в країні, де всі пануючі висоти на політичному (у тому числі ­ “опозиційному”) Олімпі зайняли олігархічні сили, а лівий рух практично зведений нанівець.
Втім, ця картина спостерігається вже давно, але ще ніколи не було такого безмежного відчуття безвиході. Раніше у невибагливого електорату була хоч ілюзія вибору : якщо не Ющенко, то Янукович, якщо не Янукович, то Юля, і так далі. Сьогодні ж в масовій свідомості людей практично увесь політичний спектр забарвлений в коричневі тони різних відтінків сірості, а вся наша “демократія” зводиться до того, що з усього цього убозтва ми маємо право вибрати “найменше зло”.
Тут мені мимоволі згадується прапорщик Дауерлінг з “Пригод бравого солдата Швейка”, який теж надавав своїм підлеглим “свободу вибору”. Підходячи до солдата, він звичайно говорив: “Вибирай, слон: або в рило, або три дні строгого арешту”?. Якщо солдат вибирав три дні строгого арешту, то Дауерлінг все одно давав йому “згори” ще двічі в морду і додавав у вигляді пояснення: “Боїшся, боягуз, за свій хобот, а що ти робитимеш, коли заговорить важка артилерія”?. У цьому, на мій погляд, і полягає суть нинішнього політичного моменту в Україні: кого не вибери з розпіарених політиків і партій ­ все одно отримаєш “в морду”.

Олександр МИХАЙЛОВ