Цукерки для народу

Судячи з усього, в Україні вже почалася повноцінна підготовка до виборів: не встигли пенсіонерів ощасливити “осучасненням”, як президент Порошенко ініціював підвищення мінімальних зарплат до 4100-4200 грн. Прем’єр-міністр Гройсман теж вирішив не відставати – і пообіцяв довести середню зарплату з нинішніх 7350 до 10 тисяч. А чом би і ні? Головне, щоб друкарський верстат не перегрівся. І багато хто з нас згадає молоді роки, коли бабусі продавали недопалки на баночки, а палиця ковбаси коштувала півмільйона…

НАШІ ЗАРПЛАТИ

Скільки ж насправді отримують українці? Адже при жахливому розшаруванні в нашому суспільстві, коли високопоставлений чиновник може отримувати мільйон гривень, депутат – 30-35 тисяч, а “маленький українець” – задовольнятися жалюгідною мінімалкою в 3200 грн, говорити про якісь середні показники просто безглуздо. Якщо проаналізувати досить заплутані дані Держслужби статистики, то картина вимальовується наступна:
▶ до 3200 грн – 9% працівників;
▶ від 3200 до 4000 грн – 24,6%;
▶ від 4000 до 6000 грн – 24,4%;
▶ від 6000 до 8000 грн – 15,5%;
▶ від 8000 до 10.000 грн – 9,4%;
▶ понад 10.000 грн – 17,1%.
Причому, кількість останніх з початку року зросла на 4,6%. І хоча для більшості українців (як видно з наведеної вище інфографіки) навіть середня зарплата є межею мріянь, для порівняльної оцінки доводиться користуватися саме цим показником – згідно з даними Мінфіну це 7350 грн/міс. (після вирахування податків – 5920 грн). Тим паче, що і ця сума є ганебною не лише для Європи, але і для більшості цивілізованих країн світу.
Весь світ ми брати не будемо – набагато цікавіше подивитися, як ми виглядаємо на тлі Європи і найближчих сусідів – країн колишнього СРСР. Нещодавно на сайті аналітичного центру Texty.org.ua були опубліковані оновлені дані про середні зарплати (після виплати податків). З’ясувалося, що “чистий” середній заробіток українця складає 190 євро, що явно суперечить тим обіцянкам, які свого часу навперебій сипалися з вуст “реформаторів”.
Друге і третє місця з кінця займають Молдова (216 євро) та Азербайджан (232 євро). У десятку найбідніших країн по доходу населення також увійшли Вірменія, Грузія, Білорусь, Казахстан, Албанія, Македонія і Сербія. Втім, Білорусь варто було б виділити окремо, оскільки в рейтингу не врахований високий рівень соціальної підтримки з боку держави (безкоштовне медичне обслуговування, освіта і так далі). Найвищий показник середньої заробітної плати, відповідно до даних центру, зафіксований в Швейцарії – 4421 євро, на другому і третьому місцях йдуть жителі Ісландії і Норвегії – 3440 і 3405 євро відповідно.
Варто нагадати, що ще на початку 2014 року середня оплата праці на Україні була приблизно на одному рівні з Росією, навіть дещо вищою. Але з приходом наших горе-реформаторів, замість “європейських” зарплат українці швидко скотилися в саму безпросвітну убогість.

З УРАХУВАННЯМ ЦІН

Але при найближчому розгляді стає зрозуміло, що порівнювати чисті номінальні зарплати в різних країнах – абсолютно некоректно, оскільки добробут громадянина кожної країни залежить не лише від його доходів, але і від рівня цін. Для цього й існує такий показник, як “паритет купівельної спроможності по долару США” (ПКС). Він максимально точно показує, скільки товарів і послуг реально може купити громадянин кожної конкретної країни за свою зарплату. Наприклад, якщо середня зарплата українця складає 190 євро, то в перерахунку по ПКС це буде вже 618 доларів. Хоча варто нагадати, що в 2013 році середня заробітна плата після сплати податків і в перерахунку на ПКС в Україні була на рівні 910 доларів. Що стосується теперішнього моменту, то виходить, що тепер Україна по заробітній платі в перерахунку на ПКС випереджає тільки Молдову, де цей показник 583 долари, але значно програє Грузії, де зарплата в перерахунку на ПКС 933 долари. В той же час, по рівню добробуту ми в два рази відстаємо від Білорусі та Росії, в три рази – від Туреччини, в чотири рази – від Італії та Іспанії, і в п’ять разів – від Німеччини. Цікаво і те, що по рівню реальних доходів (з урахуванням ПКС) тоталітарна Білорусь (1145) і Росія (1262) знаходяться приблизно на одних позиціях з такими членами Євросоюзу, як Угорщина (1183) Латвія (1213) і Польща (1396).
Україна цілком могла б відповідати приблизно таким же показникам – якби впродовж минулих трьох років не стався такий катастрофічний обвал економіки і курсу національної валюти, що спровокували галопуючу інфляцію і скажене зростання цін.
Шкода, що Україна так багато втратила. Тепер нам потрібні будуть довгі роки, аби наздогнати і перегнати Грузію, а потім Білорусь, а про рівень Туреччини доки можна лише мріяти.

НАСЛІДКИ

Звичайно, при такому розкладі уряду треба робити все, щоб збільшити доходи громадян – але при цьому не слід забувати відомий лікарський принцип: “Не зашкодь”.
За словами економістів, зростання доходів населення повинне відбуватися природним чином, в умовах стабільного економічного зростання та підвищення продуктивності праці – чого нині в Україні не спостерігається. Інакше збільшення зарплат ситуацію не поліпшить (і ми це вже сто разів проходили) : об’єм грошей стане більше, але купити на зарплати, що підросли, люди зможуть ще менше.
Саме так у нас і відбувається: економіка в 2016 році зросла на 2,3%, а в 2017-му – орієнтовно на 2-3%, тоді як мінімалка збільшилася на 106,5%, а середня зарплата – на 14%. Якщо в 2018 мінімалку підвищать до 4100, це ще +28% зростання. І тут навіть не потрібно бути економістом, щоб з власного досвіду зрозуміти : неминуче зростання цін і тарифів (а також скорочення субсидій) “зжере” увесь ефект від таких підвищень. А ті, кому нічого не підвищили (а їх – більшість), стануть жити ще гірше.
Крім того, необгрунтоване підвищення зарплат вдарить по малому і середньому бізнесу. В зв’язку з цим варто нагадати, що після останнього підвищення мінімалки (до 3200 грн) ліквідували свій бізнес 128 тисяч підприємців.
“Я негативно відношуся до пропозиції президента по підвищенню мінімальної зарплати. По-перше, треба розуміти, що для значної частини бізнесу, особливо в провінції, це той рівень зарплат, який вони не зможуть виплачувати своїм працівникам. Це приведе до зворотного процесу: вони почнуть йти в тінь. Фактично, ми робимо діяльність значної частини малого бізнесу збитковою. І для них буде два варіанти: або тінізація, або закриття”, – говорить економіст Борис Кушнірук.
Судячи з усього, ініціюючи всі подібні “підвищення”, влада переслідує дві головні мети. По-перше, це спроба змусити підприємців платити ще більше податків – адже багато хто з них прив’язаний до ставки мінімальної зарплати. Податки ці, вочевидь, потрібні через зростаючий дефіцит бюджету – адже “завдяки” абсолютно бездарній, провальній економічній політиці діючої влади, українська економіка майже повністю знищена. По-друге, такі рішення мають і політичні мотиви: скоро вибори, і треба терміново підвищувати рейтинги.

Олександр ПОЛУЯНОВ