Уроки досвіду сусідів

Ці два фрагменти з польського досвіду важливі для тих, хто думає про перспективу власну і перспективу держави. Читайте Міхала Козака, (політичний аналітик, кореспондент Національного банку Польщі в Україні, ексдепутат міськради Варшави) та робіть висновки.

ПРО РІШЕННЯ ПОЛЬЩІ ВІДМОВИТИСЯ ВІД КРЕДИТУ МВФ


“Це дуже правильне рішення польського уряду, який наочно показує що можна цілком нормально існувати і працюва-ти в сучасній світовій економіці, не зв’язуючись при цьому з неолібералами з МВФ.
Рішення про укладення договору на кредитний транш прийняв уряд Громадянської Платформи ще в 2009 р. – повна дурість з точки зору інтересів Польщі. Кредит ми так і не узяли, але за надання можливості узяти кредит, нам доводилося щорічно “відстібати” близько 60 млн. доларів. Як легко порахувати, це рішення коштувало Польщі майже 500 млн дола-рів. Наскільки пам’ятаю, тоді коментувалося, що за рахунок бюджету Польщі тодішній міністр фінансів намагається купи-ти собі добре оплачуваний пост в структурах МВФ.
Чому зараз наш уряд остаточно відмовився від МВФ? Тому що серйозно взявся за наших казнокрадів, які при Грома-дянській Платформі сильно розбушувалися : закрило годівниці, припинило можливість крадення ПДВ. В результаті над-ходження до бюджету виросли настільки, що не лише вистачає на програму фінансової підтримки сімей (ще два роки тому в Польщі голодувало близько мільйона дітей, зараз цієї проблеми немає взагалі), але ще готуються програми держ-фінансування будівництва квартир, які держава за копійки здаватиме в оренду тим що потребують житло, а також про-грама фінансової підтримки пенсіонерів.
Польща на своєму прикладі показала – ніякий МВФ з його грошима та згубними для економіки країни умовами не по-трібний, якщо припинити крадійство можновладців. Українцям слід вчитися на чужих помилках. Польща поруч – перей-майте наш досвід!

ПРО РІШЕННЯ ПОЛЬЩІ ЗГОРНУТИ ВІЛЬНИЙ РИНОК ЗЕМЛІ


“Підходить до завершення дія закону, що обмежує продаж землі іноземним громадянам. Продовжити його уряд не може через зобов’язання, взяті державою при вступі в ЄС. Тому вимушені були створити такі умови, які фактично за-кривають цей ринок перед іноземцями, юридично не обмежуючи можливість здійснення угоди.
Чому було прийнято таке рішення? Ми добре пам’ятаємо, що сталося з ринком нерухомості в Польщі, коли його відк-рили для іноземців. Якщо в 2004 після вступу в ЄС, квадратний метр у Варшаві коштував 2000-2500 злотих, то буквально за 2-3 роки, використовуючи дешеві європейські кредити, іноземні спекулянти підвищили ціни у декілька разів, до 10000 злотих. В результаті більшість звичайних поляків вже не могли купити собі житло. Деякі вимушені були узяти кредит на 40 років. Після кризи 2008 року ціни на нерухомість впали, але ті, хто встиг купити нерухомість на піку, так і залишилися на кредитному гачку на десятиліття!
Цей урок показав нам, що спекулятивний ринок – це не добре. Ця ситуація погрожувала і землі. Уряд почав побоюва-тися, що сільського господарства в Польщі не залишиться взагалі. До вступу в ЄС Польща була одним з найбільших виро-бників цукру і цукрового буряка. Після відкриття ринку, кооперативи по переробці цукрового буряка були викуплені німецьким бізнесом і вирізані на метал. Це привело до того, що зараз цукровий буряк в Польщі взагалі не вирощується – немає заводів по його переробці. У свій час в магазинах взагалі не було польського цукру, зате був привізний німецький, за ціною в 2-2,5 вище чим в Німеччині! При польських зарплатах, які в 3 рази нижче німецьких.
Тепер уявіть собі ситуацію, яка могла статися в сільському господарстві. Сюди заходить західноєвропейська компанія, у якої є можливість отримання доступного кредиту, і скуповує землю. Вона може нічого тут не вирощувати – тримати у бур’янах, їй все одно це цікаво. Але на польському ринку продавати те, що виростила у себе. Нам такий підхід відомий по досвіду з цукровим буряком. Чом би те ж саме не виконати з польськими яблучними садами – просто вирізувати їх і поставляти сюди яблука із західної Європи. А краще відразу – яблучний сік або джем. Уявіть собі можливості ціноутво-рення для такого монополіста, адже ціну можна було б призначати практично будь-якою. Так працює майже увесь біз-нес, і не важливо – європейський або російський. Українці платять подвійну-потрійну ціну за товари, які не робляться локально. Досить згадати, що безліч заводів, у тому числі в Дніпропетровській області, були викуплені росіянами і вирі-зані на метал, щоб звільнити ринок для своєї продукції.
Але на відміну від України, Польща зуміла швидко зробити висновки з подібної “лібералізації” і зупини-ти цей процес. Були ухвалені закони, якими земельний ринок закритий для іноземних покупців і зроблений наголос на розвиток власного сільського господарства і переробної галузі. Іншими словами, був прийнятий такий формат сільського господарства, який дає економічно розвиватися країні і забезпечу-вати зайнятість на селі”.