Онуки Остапа Бендера

Сільська медицина: дірка від бублика і локшина на вуха

Не секрет, у вимираючій Україні самими ударними темпами вимирає саме село, що не в останню чергу обумовлено відірваністю жителів від повноцінного медичного обслуговування. І ось в середині листопада “слуги народу” ухвалили законопроект з багатообіцяючою назвою – “Про підвищення доступності і якості медичного обслуговування в сільській місцевості”.
Що ж насправді принесе цей закон жителям української глибинки?

ГЛАДКО БУЛО НА ПАПЕРІ

Відразу відмітимо, що ініціатором цього законопроекту був сам президент Порошенко, який після голосування відра-зу ж подякував депутатів за підтримку. У чому ж суть нововведень?
Відповідно до закону, в селах повинні створити медустанови для надання первинної медичної допомоги : фельдшер-сько-акушерський пункт, амбулаторія, медичний пункт, мобільний медичний кабінет або аптечний пункт. Окрім цього, передбачається створення можливості для консультування пацієнта, діагностики і лікування з використанням Інтернету для обміну інформацією (так званий “Портал телемедицини”). Як стверджують автори законопроекту : “Портал телеме-дицини повинен забезпечувати: впорядкування, систематизацію, автоматизацію процесу надання медичної допомоги з використанням телемедицини, використання медичних інформаційних стандартів, сумісність інформації і даних”.
На реалізацію цих грандіозних планів передбачається виділити 5 мільярдів гривень за два роки: 4 мільярди з бюдже-та- 2017 (відповідні зміни вже внесені), і ще 1 мільярд закладений в проекті дердбюджета- 2018. Багато це, або мало?
Нагадаємо, що загальні витрати на охорону здоров’я в 2016-му склали 56 млрд. грн, а до бюджету 2017 було закладено 62 млрд. грн. Проте цих коштів виявилося недостатньо навіть для виплати жебрацьких заробітних плат медпрацівникам, про що свідчить астрономічне зростання заборгованості по зарплатах. На сьогодні тільки сільським медикам недоплати-ли більше 4 млрд грн, і коли вони отримають свої “кровні” – невідомо.

ПОТЬОМКІНСЬКІ СЕЛА

На перший погляд, в законі все написано дуже красиво і прогресивно, проте фахівці відмічають: його зміст абсолютно відірваний від реальностей медичного обслуговування в сільській місцевості і реальних економічних можливостей.
З таким же успіхом туди можна було вписати виділення кожному селу санітарних вертольотів (і облаштування верто-літних майданчиків) – для екстреної доставки хворих в область або столицю – і усе це дуже сильно нагадує обіцянки Ос-тапа Бендера перетворити глухе містечко Васюки на столицю Галактики. За словами експертів, на тлі загального скоро-чення витрат на медицину і катастрофічно низьких зарплат сільських медпрацівників, ця ініціатива виявиться, у кращому разі, черговим “потьомкінським селом”, а швидше за все – черговою корупційною схемою по дерибану бюджетних кош-тів.
При цьому слід враховувати той факт, що прийнятий нещодавно проект бюджету на 2018 рік припускає перерозподіл тягаря соціальних витрат у рамках “децентралізації” – тобто, велику частину соціальних витрат повинні нести місцеві бюджети. Це підтверджується і в недавній заяві Мінохоронздоров’я : “Завдяки децентралізації місцеві бюджети мають достатньо коштів для того, щоб поліпшити мережу медустанов, створити належні умови для роботи лікарів, відремонту-вати дороги в лікарні”.
Уява вже послужливо малює квітуче українське село, де медпрацівники забезпечені гідними зарплатами, житлом, слу-жбовим транспортом, а амбулаторія оснащена сучасним медичним устаткуванням і 4 – G Інтернетом. Можливо, десь і є такі оазиси благополуччя, але це точно не торкається переважної більшості українських сіл, де у людей бракує грошей на їжу та оплату “комуналки”.
Слід також нагадати, що, ухваливши закон про ” телемедицину”, Верховна Рада того ж дня відмовилася прийняти по-правку до держбюджету про виплату боргів із зарплат сільським медпрацівникам – хоча депутат Ірина Сисоєнко і вноси-ла відповідну поправку.
Іншими словами, держава вже повинна 4 млрд грн сільським медпрацівникам, але, відмовляючись внести до бюджету статтю про виплату цих боргів, парламент виділяє круглу суму на розвиток “телемедицини” в сільській місцевості. Здава-лося б, в такому підході є щось убивче по відношенню до здорового глузду – але це якщо судити з точки зору звичайної людської логіки. Знаючі люди пояснюють це просто: борги із зарплат необхідно дійсно виплатити реальним людям, які добираються по бездоріжжю до пенсіонерки з інфарктом, а “прожект про телемедицину” відкриває широке поле для розпилювання бюджетних коштів. На усю виділену суму можна буде для “показухи” облаштувати пару-трійку зразково-показових фельдшерських пунктів (закупивши для них устаткування за ціною в двадцять разів вище за ринкову), після чого гроші несподівано закінчаться.

НЕ ДО ЖИРУ – БУТИ Б ЖИВИМ

Коментуючи цей законопроект, депутат і заступник глави Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Олег Мусій ставить резонне питання: “Чом б за ці гроші не забезпечити фельдшерсько-акушерські пункти в повному обсязі найнеобхіднішим устаткуванням? Туалети в половині з них знаходяться на вулиці, немає водопроводу, руки ніде поми-ти. Замість того щоб витратити гроші на оснащення лабораторій, створення умов для прийому хворих і роботи лікарів – головною ідеєю реформи є сучасний інтернет на селі з точкою широкосмугового доступу. Усе це дуже схоже на коруп-ційну схему – щоб у черговий раз вкрасти з бюджету. Саме тому за цю тему мертвою хваткою учепилися в Адміністрації Президента. Я не вірю в чесність і прозорість цього проекту, тому що він нічого спільного не має з реальним станом справ в сільській медицині і не пропонує шляхів рішення проблем”, – заявляє Мусій.
І дійсно, медичне обслуговування в сільській місцевості України, де мешкають близько 13 мільйонів людей, перебуває в страхітливому стані. Досить сказати, що в 71% фельдшерсько-акушерських пунктах (ФАП) немає води, а в 82% немає санвузлів. Більшість сільських лікарів і фельдшерів – це люди пенсійного і передпенсійного віку. При цьому тільки 27% жителів українських сіл мають можливість користуватися Інтернетом. Очевидно, що реформа не враховує основних пот-реб та потреб сільської медицини. Сільські фельдшери з ностальгією згадують радянські часи, коли їм хоч би видавали велосипеди. Зараз же у них взагалі немає транспорту (а якщо є – то він несправний або немає коштів на бензин), хоча пацієнти частенько мешкають в десятках кілометрів від найближчого лікаря або фельдшера.
І якщо держава не в змозі забезпечити сільських медиків навіть велосипедами, то чого варті слова про “створення умов для застосування авіаційних, водних, автомобільних спеціальних санітарних транспортних засобів, у тому числі обладнаних реанімаційними засобами”, – як припускає цей законопроект?

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Фахівці відмічають: враховуючи необхідність великих виплат за іноземними кредитами, бюджет явно не потягне тако-го навантаження. А зобов’язання по забезпеченню “водним і авіаційним транспортом”, Інтернетом, реанімаційним устат-куванням та іншими досягненнями цивілізації повинні будуть виконувати самі жителі сіл у рамках децентралізації.
Залучення медиків на роботу в сільську місцевість теж стає відтепер проблемою самої сільської громади. Як мовиться в заяві Мінохоронздоров’я : “Якщо громада побудує якісну амбулаторію і житло для лікаря, буде значно легше знайти і запросити лікаря на роботу”.
Таким чином, проект “Телемедичного порталу” в нинішніх українських умовах виявиться черговою бутафорією, як і прикордонна “стіна Яценюка”. А тим часом досвідчені терапевти масово від’їжджають в Польщу і Росію, щоб влаштуватися там хоч би санітарами або доглядальницями.

ПРОЖЕКТОР “РЕФОРМ”
“ХРІН ВАМ, А НЕ ШВИДКА”

Днями в.о. міністра охорони здоров’я Ульяна Супрун прокоментувала перші кроки по реформі медицини. За її словами, тепер “швид-ка” не приїде до дитини, якщо у нього буде “усього лише” лихоманка, тому що “висока температура – це не привід для екстреної меддо-помоги”. При цьому вона не радить приймати при застуді вітаміни, імуномодулятори і комбіновані препарати. На її думку, при усіх хво-робах досить використати подорожник, в крайніх випадках – валеріану.
Також повідомляється, що в структурі ” швидкої” меддопомоги не буде лікарів – на виклик приїде, у кращому разі, парамедик. Ці “по-кращення” викликали шок і шквал критики серед українців.
.. “Супрун, яка зображує з себе міністра охорони здоров’я, відкрито вам говорить – хрін вам, а не швидка допомога”, – пише журналіст Василь Апасов.

НА ЩЕПЛЕННЯ – В ЄВРОПУ

В країні катастрофічно бракує вакцин, у тому числі від смертельних хвороб. Приміром, багато батьків не можуть знайти в Україні ва-кцину від менінгокока (вірусного менінгіту), від якого тільки в Києві вже померли три дитини. В зв’язку з цим мешканка Києва у своєму посту поставила питання: чи є можливість зробити щеплення дворічному синові під час поїздки в ЄС? Її ідея сподобалася ще декільком батькам, які запропонували скооперуватися і організувати груповий тур за вакцинами для дітей. Вказується, що найвигідніше зробити щеплення в Польщі, яка знаходиться щонайближче і вакцина обійдеться приблизно в 1000 грн. В Німеччині вакцина коштуватиме до 1,5 тис. грн.

ЩЕ РЕКОРД!

Як повідомив віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко, Україна має один з найнижчих показників вакцинації населення. За дани-ми Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), вакцинована тільки половина країни.
“Україна в 2016 році має найнижчі показники по плановій вакцинації не лише в Європі, але й знаходиться на одному з останніх місць у світі. За даними ВООЗ тільки половина населення України на сьогодні вакцинована. Нинішній стан імунізації населення і тієї вакцинації, яка проводиться в Україні на сьогодні, недостатній”, – повідомив Розенко.
При цьому, ВООЗ раніше прогнозувала на Україні три штами грипу, у тому числі і найбільш небезпечний для українців штам – гонконгський.
Олександр Михайлов