Чужих нагодуємо, своїх заморимо

Найбільше дорожчають ті продукти, які Україна поставляє на експорт

Влада України не одноразово заявляла про свої наміри перетворити Україну в “аграрну супердержаву”, житницю Європи і навіть всього світу. Останнім часом Україна дійсно посилила свою експансію на світовий аграрний ринок, але щось знову пішло не так, як ми чекали. Зокрема, виявилася неприємна закономірність: на нашому внутрішньому ринку найбільше дорожчають саме ті продукти, які йдуть на експорт.

ПЕРЕКОСИ “СУПЕРДЕРЖАВИ”

Вітчизняні ЗМІ з великою гордістю і завидною регулярністю публікують повідомлення про те, що українські продукти харчування завойовують все нові ринки збуту. Так, кілька місяців тому Євросоюз збільшив для України квоти на безмит-ний продаж сільськогосподарських продуктів – по деяких позиціях аж на 50%.
Враховуючи, що ці квоти і без розширення були дуже щедрими, а окрім безмитного продажу є ще і звичайні (з митом), то ясно, що йдеться про дуже серйозні об’єми поставок. Це добре – жива валюта потрібна нашій країні, як повітря. Окрім Європи є величезні ринки збуту Азії та Африки. Наприклад, нещодавно Петро Порошенко повернувся з Саудівської Ара-вії, де підписав з тамтешнім королем угоду про постачання саудовцям української сільгосппродукції. Теж гарна справа: хоч нафти у них – море, а їсти все одно хочеться.
Крім того, починає діяти “Шовковий шлях” з Китаю через Україну в країни Східної Європи. І вже укладаються угоди з владою Піднебесної про постачання туди наших продуктів. А це, нагадаємо, півтора мільярди людей.
Елементарна логіка підказує, що в таких умовах нам слід всебічно нарощувати виробництво сільськогосподарської продукції (звичайно – не на шкоду природі), щоб вистачило і нам, і іноземцям.
Проте Україна – країна парадоксів : усупереч всякій логіці ми експортуємо все більше, а виробляємо – усе менше.

ЗАСІБ ВІД ДЕФІЦИТУ

Так, експорт свинини в країни ЄС за 9 місяців 2017 року виріс в 2,6 рази, м’яса великої рогатої худоби – на 39%, вершко-вого масла – в 2,7 разу і так далі.
Всього ж, за підсумками перших 9 місяців 2017-го Україна в 1,5 разу наростила експорт м’ясної продукції (в порівнянні з аналогічним періодом минулого року). Про це повідомляє прес-служба Національного наукового центру “Інститут агра-рної економіки”. Вражає і географія експорту: найбільше української м’ясної продукції придбав Єгипет (17,1%), на друго-му місці – Нідерланди (14,3%), а замикає топ-3 імпортерів вітчизняного м’яса Ірак (8,8%). Далі йдуть Білорусь (8,4%) і Азербайджан (7,6%). У список великих імпортерів також входять Гонконг, Німеччина, Грузія і Казахстан.
АЛЕ. При цьому виробництво свинини в Україні за той же період скоротилося на 1,6%, телятини – на 0,1%, а виробниц-тво молока – на 1,8%. Додамо до цього і скорочення поголів’я свиней на 8,3% та корів – на 1,9%. Саме цей “парадокс” і привів до того, що ціни на м’ясомолочну продукцію в Україні за 9 місяців 2017 року виросли в середньому на 30%, що, у свою чергу, істотно вплинуло на збільшення загального індексу інфляції. Простіше кажучи, робити ми стали менше, про-давати за кордон – більше. Через це на внутрішньому ринку утворився дефіцит, який при ринковій економіці вирішуєть-ся дуже просто : шляхом підвищення цін – щоб зменшена пропозиція урівноважувалася падаючим попитом (через до-рожнечу).
За даними Держслужби статистики, тільки за останні місяці ціна на більшість популярних продуктів зросла на 20-30% і більше, а яйця подорожчали майже удвічі.
В якості “ліричного відступу” можна згадати, що дефіцит м’ясопродуктів в СРСР був викликаний не малими обсягами виробництва, а виключно низькими (навіть нижче собівартості – за рахунок державних дотацій) цінами на них. І якби та ж ковбаса “Любительська” коштувала не 2 р. 10 коп., а рублів 5-7, і її б брали не по три кілограми, а по 300 грам (як за-раз), то і з прилавків би вона не зникала. У це важко повірити, але в УРСР робилося ковбаси в 6 разів більше, ніж зараз в Україні.
Але повернемося у наш час.

СУШІТЬ СУХАРІ

Усі ці перекоси нашої “ринкової економіки” можна відмінно відстежити по цінниках. Так, за даними Економічного дискусійного клубу, з м’ясних продуктів вітчизняні підприємства в основному експортують курятину (79% об’ємів поста-вок) – 212 000 тон з початку року. Тому закономірно, що саме курятина і стала тим “детонатором”, який викликав вибу-хове зростання цін на м’ясо. Крім того, експортовані 42 тис. тонн яловичини, і приблизно 20 тис. тон свинини, що на тлі зниження поголів’я також внесло свої корективи в цінники.
Аналогічно і з яйцями, які мають все більший попит на зовнішніх ринках, але їх виробництво в Україні практично за-лишається на місці. За 9 місяців 2017 року українські виробники наростили експорт яєць аж на 38%: всього 62,44 тис. яєць на суму $43, 57 млн, що стало рекордом з 2013 року. В результаті, для українців яєць залишається усе менше, тому вони і подорожчали майже удвічі. Але і це – ще не межа.
“Ми прогнозуємо, що відпускні ціни від підприємств можуть ще підвищитися до кінця року на 7-8%… Споживчі ціни виростуть до 27-29 гривень за 10 штук”, – повідомив глава галузевої асоціації “Союз птахівників” Сергій Карпенко. Як відомо, пшениця, кукурудза і інші зернові є однією з основних статей нашого сільськогосподарського експорту, але на нашому внутрішньому ринку це доки істотно не позначалося – вистачає і нам, і ” їм”. Але ось недавнє повідомлення: Дер-жавна продовольчо-зернова корпорація України домовляється з Китайською національною корпорацією по збільшен-ню об’ємів поставок українських зернових. Про це повідомили в Управлінні комунікацій ГПЗКУ. Очікуваний загальний об’єм поставок зернових з України у рамках контракту, за інформацією Мінагропрода, складе 80 млн тонн (перший рік постачань за кредитним договором – 4 млн тонн, другий рік – 4,5 тонни, з третього року по 15-й – мінімум по 5,17 млн тонн). І якщо ситуація з експортом зернових розвиватиметься в тому ж ключі, що з м’ясом, молоком і яйцями, то скоро у нас і хліб стане розкішшю.

НАВІЩО НАМ ТАКА ВЛАДА?

Звичайно, наша українська земля – найродючіша у світі. Як мовиться в прислів’ї, “посій зернятко – збереш горнятко”. Але і вона має свою межу можливостей. А якщо відкинути усі ілюзії, то картина вимальовується однозначна: нижче світових цін у нас продається лише те, що українські виробники не можуть у великих об’ємах продати за рубіж (в першу чергу – через низьку якість і невідповідність стандартам). Але як тільки у них виникає можливість заробити тверду валюту, то вони без коливань віддають перевагу іноземному споживачеві – і наші внутрішні ціни швидко підтягуються до європей-ських. Чого не скажеш про доходи.
Виробників винити безглуздо: бізнес завжди націлений на отримання максимального прибутку, і заради цього піде на будь-яку підлість і злочин. Але для того і існує влада і держава, щоб забезпечити баланс інтересів, захистити власний народ від свавілля олігархів, галопуючих цін і убогості. Але замість цього Кабінет міністрів цього року остаточно відмінив державне регулювання цін на соціально важливі товари – тепер вони можуть встановлюватися за власним розсудом виробників і торговців. Це і є бандитський олігархічний капіталізм – “в усій своїй красі”.

Олександр ПОЛУЯНОВ