Керівництво

МОРОЗ Олександр Олександрович

Голова партії

Український політик і громадський діяч. Голова Верховної Ради України у 1994–1998 та 2006–2007 рр.

Освіта. У 1957-1960 роках навчався у Ківшоватській середній школі Таращанського району Київської області. Там був один 10-й клас. Разом з атестатом зрілості (одна «четвірка» з астрономії) одержав посвідчення комбайнера.

З 1960 по 1965 рік – студент факультету механізації Української сільськогосподарської академії, здобув спеціальність інженера-механіка.

З 1983 по 1985 рік – заочно навчався у Вищій партійній школі при ЦК КПУ. Група ІV. Отримав диплом політолога з відзнакою.

Армія. З листопада 1965 по грудень 1966 року служив солдатом у 8-й армії ПВО країни. Місце проходження служби – Одеса.

Робота. 1965 р. (серпень-листопад) – інженер Ємільчинського райоб’єднання «Сільгосптехніка» Житомирської області.

1966-1974 рр. – викладач, завідувач відділенням механізації Таращанського радгоспу-технікуму механізації сільського господарства.

1974-1976 рр. – на інженерних посадах в Таращанському районному та Київському обласному об’єднаннях «Сільгосптехніка».

1976-1990 рр. – на партійній та профспілковій роботі:

  • завідуючий сектором механізації Київського ОК КПУ;
  • заступник завідуючого відділом сільського господарства;
  • секретар обласної профради;
  • перший секретар парткому обласних організацій та установ (райком партії);
  • завідувач аграрним відділом Київського ОК КПУ.

Народний депутат України. 1990–2007 рр. – секретар, заступник Голови Комісії з питань АПК, Голова Комітету з питань АПК, член Комітету з правової політики, голова парламентської фракції соціалістів, Голова Верховної Ради України (1994-1998 рр.; 2006-2007 рр.).

Партійність. Восени 1991 року разом з однодумцями заснував і очолив Соціалістичну партію України (СПУ), яку беззмінно очолював до 2012 року. За цей час СПУ мала депутатські фракції в Парламенті України II, III, IV, V скликань.
У 2012 році, після олігархічного захоплення СПУ, вийшов зі складу СПУ.
У липні 2016 очолив політичну партію «Соціалістична партія Олександра Мороза».

Захоплення. Музика – хоровий спів: «Пікардійська терція», «Хор Турецького»; джаз: «Джаз-бенд О.Фокіна; сольний естрадний спів: Г.Отс, М.Кристалінська, Л.Зикіна, М.Магомаєв, Ю.Гуляєв, Л.Паваротті, Д.Хворостовський, В.Меладзе, Т.Гвардцителі, Р.Лоцман, О.Чубарєва, І.Красовський …; інструментальна музика і пісенні мелодії: Р.Паулс,О.Пахмутова, Д.Тухманов, Д.Дассен, К.Меладзе, Ніколо).

Література – любимі автори: Т.Шевченко, М.Гоголь, Л.Толстой, О.Пушкін, А.Фет, С.Єсенін, К.Паустовський, Т.Драйзер, М.Шолохов, братиТютюнники, Я.Гашек, Ільф і Петров, Е.М.Ремарк, В.Распутін, Г.Айтматов, Л.Костенко, П.Олійник, М.Вінграновський, М.Шевченко, В.Лис, Н.Гуменюк, А.Дементьєв, Р.Рождественський…

Близькі фільми – «Москва слезам не верит», «Небеса обетованные», «Покровские ворота», «Белое солнце пустыни», «Любовь и голуби», «В бой идут одни старики», «Осенний марафон»…

Принципи – Бути самим собою. Намагатися здолати себе.

Інші захоплення – рибалка (спінінг), більярд російський, шахи, плавання, настільний теніс, силова фіззарядка (все життя), футбол і бокс (як уболівальник).

Творчість. Автор 8-ми книг поезій, більше десятка – художньої прози і публіцистики, співавтор і організатор випуску близько десятка антологій, лауреат міжнародних літературно-мистецьких премій (Г.Сковороди, В.Сосюри, О.Фадєєва, А.Тарковського). На авторські тексти написані О.Чухраєм, Ніколо, В.Домшинським, М.Гаденко, А.Лаврінчуком, О.Фокіним, С.Городинським та ін. понад 50-ти пісень, випущено два диски. Виконавці пісень – І.Попович, А.Кудлай, Я.Михайлович, С.Мирвода, С.Макаренко, П.Мрижук, Н.Бучинська та ін. Дві пісні віднесені до золотого фонду українського радіо. Двічі був переможцем українських радіофестивалів.

На радіо «Культура» веду авторську передачу «Обличчям до вогню».

Сім’я. Маю дружину, двох дочок, п’ятеро онуків.

 

ЦУШКО Василь Петрович

Заступник голови партії

Народився 1 лютого 1963 року в селі Надрічне Тарутинського району Одеської області, в сім’ї селян (Цушко Петра Єфремовича і Цушко Пелагеї Олексіївни).

Освіта і армійська служба

У 1978 році, після закінчення восьми класів вступив до Ізмаїльського технікуму механізації і електрифікації сільського господарства, який закінчив в 1982 році з відзнакою і отримав спеціальність техніка-механіка.

У цьому ж, 1982 році, вступив до Одеського сільськогосподарського інституту на економічний факультет.

Після закінчення першого курсу інституту в 1983 році, був призваний на строкову військову службу. Служив в Казахстані, м Алма-Ата, у військах ППО.

У 1985 році демобілізувався і повернувся в інститут, який закінчив в 1988 році, отримав спеціальність «економіст».

У 2005 році здобув освіту юриста, закінчивши Національний університет внутрішніх справ (м.Харків).

Початок трудового шляху

У 1987-1989 рр. працював економістом в виноробному радгоспі-заводі імені С. Лазо, в рідному селі Надрічне, заступником директора радгоспу «Прогрес» в селі Вознесенка-II Тарутинського району Одеської області.

У липні 1989 року, у віці двадцяти шести років, одноголосно (радгосп, налічував близько тисячі працівників) був обраний колективом радгосп-заводу імені С. Лазо на посаду директора.

Політична діяльність

У березні 1994 року Василь Цушко обраний депутатом Верховної Ради України II-го скликання (виборчий округ № 315 – Тарутинський і Саратський райони Одеської області). У парламенті II-го скликання працював у комітеті з питань фінансів і банківської діяльності. У 1997 році увійшов до складу парламентської фракції Соціалістичної Партії України.

У березні 1998 року Василь Цушко переобраний депутатом Верховної Ради. Переміг у виборчому окрузі № 140 (Кілійський, Ізмаїльський, Арцизький, Тарутинський райони Одеської області). У парламенті III-го скликання працював секретарем парламентського комітету з фінансів і банківської діяльності.

У січні 2002 року став членом Соціалістичної Партії України і увійшов до керівництва партії.

У квітні 2002 року Василь Цушко обраний депутатом Верховної Ради за виборчим списком Соціалістичної Партії України і в парламенті IV-го скликання працював першим заступником голови парламентського комітету з фінансів і банківської діяльності.

З лютого 2005 року по травень 2006 року Василь Цушко працював губернатором Одеської області. Навесні 2006 року добровільно пішов у відставку з поста губернатора і за виборчим списком Соціалістичної Партії України був обраний депутатом парламенту V-го скликання. Працював членом комітету з фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України.

У липні 2006 Василь Цушко був обраний першим секретарем політради Соціалістичної Партії України і керівником партійної фракції в парламенті.

З грудня 2006 по листопад 2007 року Василь Цушко очолював Міністерство внутрішніх справ України.

1 грудня 2007 року Василя Цушка, в складі уряду України пішов у відставку в зв’язку з початком роботи достроково обраного парламенту.

11 березня 2010 Цушко був призначений на пост міністра економіки в новому уряді України.

24 липня 2010 року на позачерговому з’їзді Соціалістичної Партії України Василь Цушко був обраний головою партії.

17 грудня 2010 Цушко призначений парламентом головою Антимонопольного комітету України.

У липні 2011 року Василь Цушко пішов з поста глави Соцпартії, в зв’язку з неможливістю поєднувати державну службу і партійну діяльність.

26 березня 2014 року парламент прийняв рішення про задоволення заяви Цушка про відставку з посади голови Антимонопольного комітету України.

З липня 2016 року обраний Заступником Голови Української лівоцентристської політичної партії «Соціалістична партія Олександра Мороза».

Особисте життя

Одружений. Має сина і дочку.

Хобі – історична література.

державні нагороди

  • Орден «За заслуги» II ст. (22 січня 2013).
  • Орден «За заслуги» III ст. (27 червня 1997).